Bibelsøk

Søk
Velg oversettelse
Hvor finner jeg...

.

Tilbake til oversikten

Перше послання до Коринтян

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

< Forrige kapittelNeste kapittel >
10Не хочу, брати, щоб ви не знали, що всі наші батьки були під хмарою, і всі перейшли через море;
   

Israel i ørkenen som advarende eksempel
10Jeg vil at dere skal vite dette, søsken: Våre fedre i ørkenen var alle under skyen, og alle gikk de gjennom havet.
 2 усі хрестилися в Мойсея — у хмарі та в морі;
   
 2 Alle ble døpt til Moses i skyen og i havet,
 3 усі їли ту саму духовну їжу;
   
 3 og alle spiste de den samme åndelige mat
 4 усі пили той самий духовний напій, бо пили з духовної скелі, що йшла слідом (за ними), а тою скелею був Христос.
   
 4 og drakk den samme åndelige drikk. For de drakk av den åndelige klippe som fulgte dem, og denne klippen var Kristus.
 5 Але небагатьох їх уподобав Бог, тож вони полягли в пустелі.
   
 5 Likevel forkastet Gud de fleste av dem, for de ble slått ned der i ørkenen.
 6 Вони стали прикладом для нас, щоб ми не були пожадливі на зло, як були пожадливі вони.
   
 6 Disse hendelsene er advarende eksempler for oss. De skal lære oss ikke å ha lyst til det onde, slik de hadde.
 7 Не служіть ідолам, як деякі з них, як написано: Народ сів їсти й пити, і встали, щоби забавлятися.
   
 7 Bli ikke avgudsdyrkere slik som noen av dem! For det står skrevet: Folket satte seg ned for å spise og drikke, og så sto de opp for å danse.
 8 Не піддаваймося розпусті, як деякі з них чинили блуд, і полягло їх одного дня двадцять три тисячі.
   
 8 La oss heller ikke drive hor, slik som noen av dem gjorde, så tjuetre tusen mennesker falt på én dag.
 9 Не будемо спокушати Христа, як деякі з них спокушали і загинули від змій.
   
 9 La oss heller ikke sette Kristus på prøve, slik noen av dem gjorde, de som ble drept av slangene.
10 Не нарікайте, як деякі з них нарікали і загинули від губителя.
   
10 Og la oss ikke være misfornøyde og murre, slik noen av dem gjorde, de som ble drept av ødeleggeren.
11 [Усе] це сталося з ними як прообраз, і записано як пересторога для нас, для яких настав кінець віків.
   
11 Det som hendte med dem, skulle være til advarsel. Det ble skrevet til rettledning for oss, og til oss er de siste tider kommet.
12 Тому, хто вважає, що він стоїть, нехай стережеться, аби не впав.
   
12 Derfor må den som tror han står, passe seg så han ikke faller!
13 Вам випало лише людське випробування. Та вірний Бог не допустить, щоб ви випробовувалися понад міру, але при випробуванні дасть і вихід, аби ви могли його витримати.
   
13 Dere har ikke møtt noen overmenneskelig fristelse. Og Gud er trofast, han vil ikke la dere bli fristet over evne. Nei, når dere blir fristet, vil han vise en utvei, slik at dere kan holde ut.
   
14 Тому, мої улюблені, втікайте від служіння ідолам.
   
14 Derfor, mine kjære, hold dere langt borte fra avgudsdyrkelsen!
15 Кажу як мудрим: судіть самі про те, що я говорю.
   
15 Jeg taler til dere som til forstandige mennesker. Bedøm selv det jeg sier!
16 Чаша благословення, яку благословляємо, — хіба не є вона спільністю в Христовій крові? Хліб, який ломимо, — хіба не є він спільністю в Христовому тілі?
   
16 Velsignelsens beger som vi velsigner, gir det ikke del i Kristi blod? Brødet som vi bryter, gir det ikke del i Kristi kropp?
17 Оскільки є один хліб, то ми, численні, становимо одне тіло, бо всі ми причащаємося одним хлібом.
   
17 Fordi det er ett brød, er vi alle én kropp. For vi har alle del i det ene brød.
18 Погляньте на Ізраїля за тілом: хіба ті, котрі їдять жертви, не є спільниками жертовника?
   
18 Se på Israels folk! Har ikke de som spiser av offeret, del i det som skjer på alteret?
19 То що ж я кажу? Що жертва ідолам є чимось чи ідол є чимось?
   
19 Sier jeg med dette at avgudsoffer betyr noe, eller at en avgud virkelig er noe?
20 (Ні), але те, що жертвують [язичники], — демонам жертвують, а не Богові. Я ж не хочу, щоб ви були спільниками демонів.
   
20 Nei, slike offer blir ofret til onde ånder og ikke til Gud. Og jeg vil ikke at dere skal ha fellesskap med de onde åndene.
21 Не можете пити з Господньої чаші та з чаші демонської; не можете бути спільниками Господнього столу і столу демонського.
   
21 Dere kan ikke drikke både Herrens beger og onde ånders beger. Dere kan ikke delta både ved Herrens bord og ved onde ånders bord.
22 Чи будемо викликати ревнощі в Господа? Невже ми сильніші за Нього?
   
22 Eller våger vi å utfordre Herren til harme? Er vi sterkere enn han?
23 Усе [мені] можна, але не все на користь. Усе [мені] можна, але не все будує.
   

Samvittighet og frihet
23 Jeg har lov til alt, men ikke alt tjener til det gode. Jeg har lov til alt, men ikke alt bygger opp.
24 Хай ніхто не шукає свого власного, але [кожний] те, що для ближнього.
   
24 Ingen må søke sitt eget beste, men den andres beste.
25 Їжте все, що продають на ринку, без жодного докору сумління,
   
25 Alt kjøtt som selges på torget, kan dere spise med god samvittighet og uten å spørre hva det er.
26 адже Господня земля і все, що на ній!
   
26  For jorden og det som fyller den, hører Herren til.
27 Коли хто з невірних запросить вас, і захочете піти, їжте все, що вам запропонують, без жодного докору сумління.
   
27 Hvis en ikke-troende inviterer dere og dere sier ja til å komme, så spis også da med god samvittighet alt som blir satt fram, uten spørsmål.
28 Та якщо хтось вам скаже: Це з принесеного в жертву ідолам, — не їжте заради того, хто сказав, та через сумління. [Адже Господня земля і все, що на ній].
   
28 Men om noen sier: «Dette er offerkjøtt», så spis det ikke, av hensyn til den som sa det, og for samvittighetens skyld.
29 Маю на увазі не своє сумління, але іншого. Однак, чому моя свобода має визначатися сумлінням іншого?
   
29 Jeg mener da den andres samvittighet, ikke din! For hvorfor skal min frihet bli dømt av en annens samvittighet?
30 Коли я дякую за їжу, то чому мені дорікають за те, за що я дякую?
   
30 Hvis jeg tar imot dette med takk, hvorfor skal jeg da klandres for det jeg takker Gud for?
31 Отже, коли ви їсте, коли п’єте чи щось інше робите, усе робіть на славу Божу.
   
31 Men enten dere spiser eller drikker, eller hva dere enn gjør, gjør alt til Guds ære!
32 Не вводьте в спокусу юдеїв, греків і Божу Церкву,
   
32 La verken jøder, grekere eller Guds kirke få noe å utsette på dere!
33 як і я в усьому всім догоджаю, не шукаючи своєї користі, але (користі) багатьох, щоб вони спаслися. 33 Selv prøver jeg på alle måter å komme alle i møte. Jeg søker ikke mitt eget beste, men alle de andres, så de kan bli frelst.
< Forrige kapittelNeste kapittel >

13. august 2022

Dagens bibelord

1. Mosebok 25,21–34

Les i nettbibelen

21Isak ba til Herren for sin kone, for hun var barnløs. Herren bønnhørte ham, og Rebekka, hans kone, ble med barn. 22Men da barna sloss med hverandre inne i henne, sa hun: «Hvorfor hender det meg noe slikt?» Og hun gikk for å søke råd hos Herren. ... Vis hele teksten

21Isak ba til Herren for sin kone, for hun var barnløs. Herren bønnhørte ham, og Rebekka, hans kone, ble med barn. 22Men da barna sloss med hverandre inne i henne, sa hun: «Hvorfor hender det meg noe slikt?» Og hun gikk for å søke råd hos Herren. 23Herren sa til henne: «To folkeslag er i ditt morsliv, to folk skal skilles før de blir født. Det ene blir sterkere enn det andre, den eldste skal tjene den yngste.» 24Da tiden kom og hun skulle føde, var det tvillinger i morslivet hennes. 25Den første som kom, var rød og hårete som en fell over hele kroppen. De kalte ham Esau. 26Så kom broren; han holdt Esau i hælen med hånden. Derfor kalte de ham Jakob. Isak var seksti år gammel da de ble født. 27Guttene vokste opp, og Esau ble en dyktig jeger, en mann som holdt til ute på marken. Jakob ble en rolig mann som holdt seg ved teltene. 28Isak elsket Esau, for Isak spiste gjerne kjøtt av vilt; men Rebekka elsket Jakob. 29En gang Jakob holdt på å koke suppe, kom Esau hjem fra marken. Han var sliten. 30Esau sa til Jakob: «Skynd deg, gi meg noe å spise av det røde, det røde du har der, for jeg er sliten!» Derfor kalte de ham Edom. 31Men Jakob sa: «Først må du selge meg førstefødselsretten din!» 32Esau svarte: «Se, jeg holder på å dø! Hva skal jeg med førstefødselsretten?» 33«Sverg på det først!» sa Jakob. Så sverget han og solgte førstefødselsretten sin til Jakob. 34Da ga Jakob ham brød og linsesuppe. Han spiste og drakk, reiste seg og gikk. Slik viste Esau forakt for førstefødselsretten.