Bibelsøk

Søk
Velg oversettelse
Hvor finner jeg...

.

Tilbake til oversikten

Перше послання до Коринтян

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

< Forrige kapittelNeste kapittel >
11Наслідуйте мене, як я — Христа.
   
11Ha meg til forbilde slik jeg har Kristus til forbilde!
 2 Хвалю вас, брати, що про все моє пам’ятаєте й дотримуєтеся передань так, як я вам передав.
   

NÅR MENIGHETEN SAMLES (11,2–14,40)
Kvinnene i menigheten
 2     Dere skal ha ros for at dere husker på meg i alt og holder fast på de overleveringene jeg har gitt videre til dere.
 3 Хочу, щоб ви знали, що Христос є головою для кожного чоловіка, для жінки голова — чоловік, а голова Христа — Бог.
   
 3 Jeg vil dere skal vite at Kristus er enhver manns hode, mannen er kvinnens hode, og Kristi hode er Gud.
 4 Кожний чоловік, який молиться або пророкує з покритою головою, соромить свою голову.
   
 4 En mann som ber eller taler profetisk med noe på hodet, fører skam over sitt hode.
 5 Кожна жінка, яка молиться або пророкує з відкритою головою, соромить голову свою, бо це те саме, якби була обстрижена.
   
 5 Men en kvinne som ber eller taler profetisk med utildekket hode, fører skam over sitt hode. Det er jo akkurat det samme som å være snauklipt.
 6 Тож якщо жінка не покривається, нехай острижеться. А якщо жінці соромно стригтися чи голитися, нехай покривається.
   
 6 Hvis en kvinne ikke vil ha noe på hodet, kan hun like godt klippe av seg håret! Men når det nå er en skam for en kvinne å klippe eller barbere av seg håret, da må hun ha noe på hodet.
 7 Чоловік, будучи образом і славою Бога, не повинен покривати голову, а жінка є славою чоловіка.
   
 7 Mannen skal ikke dekke hodet, for han er Guds bilde og ære. Men kvinnen er mannens ære.
 8 Адже чоловік не походить від жінки, але жінка від чоловіка,
   
 8 For mannen ble ikke til av kvinnen, men kvinnen av mannen.
 9 оскільки чоловік не був створений задля жінки, але жінка — задля чоловіка.
   
 9 Mannen ble heller ikke skapt for kvinnens skyld, men kvinnen for mannens.
10 Через це жінка повинна мати на голові знак влади задля ангелів.
   
10 Derfor skal kvinnen for englenes skyld ha noe på hodet, som et myndighetstegn.
11 Однак у Господі — ні чоловік без жінки, ні жінка без чоловіка.
   
11 Men i Herren er ikke kvinnen uavhengig av mannen, og mannen er ikke uavhengig av kvinnen.
12 Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку, але все — від Бога.
   
12 For som kvinnen ble til av mannen, blir mannen født av kvinnen, men alt er fra Gud.
13 Посудіть самі: чи годиться жінці молитися Богові непокритою?
   
13 Bedøm selv! Sømmer det seg for en kvinne å be til Gud uten noe på hodet?
14 Чи ж сама природа вас не вчить, що коли чоловік запускає довге волосся, це сором для нього?
   
14 Lærer ikke selve naturen dere at det er en skam for mannen å ha langt hår,
15 Коли жінка відрощує довге волосся, це для неї слава: їй дано волосся замість покривала.
   
15 mens det for kvinnen er en ære? For håret er gitt henne som slør.
16 Та якщо хто бажає сперечатися, то такого звичаю не маємо ні ми, ні Божі Церкви.
   
16 Hvis noen vil lage strid om dette, så husk at en slik skikk har ikke vi, og heller ikke Guds menigheter.
17 Даючи ці зауваження, не хвалю, що збираєтеся ви не на краще, а на гірше.
   

Herrens måltid
17 Når jeg her gir dere mine påbud, er det én ting jeg ikke kan rose dere for: Dere samles på en måte som ikke er til nytte, men til skade.
18 По-перше, чую, що коли ви збираєтеся в Церкві, між вами є розділення, чому я частково і вірю.
   
18 For det første hører jeg at det er splittelse blant dere når dere kommer sammen som menighet, og jeg tror det kan være noe i det.
19 Бо так треба, щоб між вами були відмінності в поглядах, аби виявилися між вами й досвідчені.
   
19 For det må vel være oppsplitting i grupper blant dere, så det kan bli klart hvem som holder mål.
20 Крім того, коли ви сходитеся разом, то не на те, щоби приймати Господню вечерю,
   
20 Når dere da kommer sammen og er samlet, er det ikke Herrens måltid dere holder.
21 адже кожний, випереджаючи інших, споживає свою вечерю, тож один голодує, а інший упивається.
   
21 For når dere spiser, holder hver og en av dere måltid for seg selv. Den ene er sulten, den andre drikker seg full.
22 Невже не маєте домів, щоб їсти й пити? Хіба цим ви не зневажаєте Божу Церкву і не соромите тих, які не мають? Що вам сказати? Може, похвалити вас? Ні, за це не похвалю!
   
22 Har dere ikke hus så dere kan spise og drikke hjemme? Eller forakter dere Guds menighet og lar dem som ikke har noe, sitte med skam? Hva skal jeg si til dette? Skal jeg rose dere? Nei, slikt kan jeg ikke gi ros!
23 Адже я прийняв це від Господа і вам передав: що Господь Ісус тієї ночі, коли був виданий, узяв хліб,
   
23 For jeg har mottatt fra Herren det jeg også har gitt videre til dere:
        I den natt da Herren Jesus ble forrådt, tok han et brød,
24 і поблагословивши, переломив і сказав: [Прийміть, споживайте], це — тіло Моє, що за вас [ламається]. Робіть це на спомин про Мене!
   
24 takket, brøt det og sa: «Dette er min kropp, som er for dere. Gjør dette til minne om meg!»
25 Так само й чашу (взяв Він) по вечері й сказав: Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові. Робіть це щоразу, коли будете пити, — на спомин про Мене!
   
25 På samme måte tok han begeret etter måltidet og sa: «Dette begeret er den nye pakt i mitt blod. Hver gang dere drikker av det, gjør det til minne om meg!»
26 Бо щоразу, як тільки будете їсти цей хліб і чашу [цю] пити, ви звіщаєте смерть Господа, аж поки Він прийде!
   
26 For hver gang dere spiser dette brødet og drikker av begeret, forkynner dere Herrens død helt til han kommer.
27 Так що, хто їстиме [цей] хліб і питиме Господню чашу недостойно, буде винний супроти тіла й крові Господньої!
   
27 Den som spiser brødet eller drikker av Herrens beger på urett vis, gjør derfor urett mot Herrens kropp og blod.
28 Тож нехай людина випробовує себе і так нехай їсть хліб та п’є із чаші.
   
28 Enhver må prøve seg selv og så spise av brødet og drikke av begeret.
29 Бо хто [недостойно] їсть і п’є, не розрізняючи [Господнє] тіло, той на осуд їсть і п’є.
   
29 For den som spiser og drikker uten å tenke på at det er Herrens kropp, spiser og drikker seg selv til doms.
30 Через це між вами багато хворих і недужих, і чимало тих, які впокоїлися.
   
30 Derfor er det mange svake og skrøpelige hos dere, og noen er sovnet inn.
31 Бо якби ми самих себе судили, то нас би не судили.
   
31 Hadde vi bedømt oss selv, hadde vi unngått å bli dømt.
32 А як Господь судить, то повчає нас, щоб ми не були осуджені зі світом.
   
32 Men når vi blir dømt av Herren, blir vi irettesatt, for at vi ikke skal bli fordømt sammen med verden.
   
33 Тому, брати мої, як сходитеся їсти, очікуйте один одного.
   
33 Derfor, mine søsken: Når dere kommer sammen for å holde måltid, så vent på hverandre!
34 Якщо хто голодний, нехай їсть удома, щоб ви не сходилися на осуд. А про решту я дам розпорядження, коли прийду. 34 Hvis noen er sulten, får han spise hjemme, så ikke sammenkomstene deres skal føre dom over dere. Om de andre tingene skal jeg gi retningslinjer når jeg kommer.
< Forrige kapittelNeste kapittel >

13. august 2022

Dagens bibelord

1. Mosebok 25,21–34

Les i nettbibelen

21Isak ba til Herren for sin kone, for hun var barnløs. Herren bønnhørte ham, og Rebekka, hans kone, ble med barn. 22Men da barna sloss med hverandre inne i henne, sa hun: «Hvorfor hender det meg noe slikt?» Og hun gikk for å søke råd hos Herren. ... Vis hele teksten

21Isak ba til Herren for sin kone, for hun var barnløs. Herren bønnhørte ham, og Rebekka, hans kone, ble med barn. 22Men da barna sloss med hverandre inne i henne, sa hun: «Hvorfor hender det meg noe slikt?» Og hun gikk for å søke råd hos Herren. 23Herren sa til henne: «To folkeslag er i ditt morsliv, to folk skal skilles før de blir født. Det ene blir sterkere enn det andre, den eldste skal tjene den yngste.» 24Da tiden kom og hun skulle føde, var det tvillinger i morslivet hennes. 25Den første som kom, var rød og hårete som en fell over hele kroppen. De kalte ham Esau. 26Så kom broren; han holdt Esau i hælen med hånden. Derfor kalte de ham Jakob. Isak var seksti år gammel da de ble født. 27Guttene vokste opp, og Esau ble en dyktig jeger, en mann som holdt til ute på marken. Jakob ble en rolig mann som holdt seg ved teltene. 28Isak elsket Esau, for Isak spiste gjerne kjøtt av vilt; men Rebekka elsket Jakob. 29En gang Jakob holdt på å koke suppe, kom Esau hjem fra marken. Han var sliten. 30Esau sa til Jakob: «Skynd deg, gi meg noe å spise av det røde, det røde du har der, for jeg er sliten!» Derfor kalte de ham Edom. 31Men Jakob sa: «Først må du selge meg førstefødselsretten din!» 32Esau svarte: «Se, jeg holder på å dø! Hva skal jeg med førstefødselsretten?» 33«Sverg på det først!» sa Jakob. Så sverget han og solgte førstefødselsretten sin til Jakob. 34Da ga Jakob ham brød og linsesuppe. Han spiste og drakk, reiste seg og gikk. Slik viste Esau forakt for førstefødselsretten.