Bibelsøk

Søk
Velg oversettelse
Hvor finner jeg...

.

Tilbake til oversikten

Перша книга Самуїла (1-а книга царiв)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Neste kapittel >

Народження Самуїла
1У Раматаїм-Цофімі, на Єфремовім нагір’ї, жив чоловік на ім’я Елкана, син Єрохама, онук Елігу, правнук Тоху, праправнук Цуфа, єфремівця.
   

Samuel blir født
1I Ramatajim-Sufim i Efraim-fjellene bodde en mann som het Elkana. Han var sønn av Jeroham, sønn av Elihu, sønn av Tohu, sønn av Suf fra Efraims stamme.
 2 Він мав дві жінки: ім’я першої було Анна, а ім’я другої – Пеніна. Так сталось, що Пеніна мала дітей, а в Анни дітей не було.
   
 2 Elkana hadde to koner. Den ene het Hanna og den andre Peninna. Peninna hadde barn, men Hanna var barnløs.
 3 Щороку той чоловік ходив зі свого міста на поклоніння і принесення жертви ГОСПОДУ Саваоту в Шіло. ГОСПОДНІМИ священиками там були два сини Ілія: Хофні та Пінхас.
   
 3 År etter år dro denne mannen opp fra hjembyen sin til Sjilo for å tilbe og ofre til Herren over hærskarene. Der var de to sønnene til Eli, Hofni og Pinhas, prester for Herren.
 4 Щоразу, коли Елкана приносив жертву, він давав своїй жінці Пеніні та всім її синам і дочкам певні частки (жертовного ) м’яса.
   
 4 Når Elkana holdt offermåltid, ga han sin kone Peninna og alle sønnene og døtrene hennes hvert sitt stykke av offerkjøttet,
 5 Анні ж він давав подвійну частку, оскільки він любив Анну (більше), хоч ГОСПОДЬ закрив її утробу.
   
 5 men Hanna ga han dobbelt så mye. For det var Hanna han elsket, enda Herren hadde lukket hennes morsliv.
 6 Тож суперниця Анни завжди дражнила її, всіляко принижуючи, через те що ГОСПОДЬ закрив її утробу.
   
 6 Men medhustruen, som var imot henne, terget henne stadig og ville gjøre henne motløs fordi Herren hadde lukket hennes morsliv.
 7 Так повторювалось з року в рік, – щоразу коли вони приходили до ГОСПОДНЬОГО Дому, (Пеніна) завдавала їй прикрощів, а вона ((Анна)) плакала й відмовлялась від їжі.
   
 7 Slik gikk det år etter år. Hver gang Hanna dro opp til Herrens hus, terget Peninna henne. Da gråt hun og ville ikke spise.
 8 Елкана, її чоловік, питав її: Анно, чому ти плачеш і чому нічого не їси? Чому сумує твоє серце? Хіба я для тебе не дорожчий за десятьох синів?
   
 8 Men Elkana, mannen hennes, sa til henne: «Hvorfor gråter du, Hanna, og hvorfor spiser du ikke? Hvorfor er ditt hjerte så fullt av sorg? Er ikke jeg mer for deg enn ti sønner?»
   
 9 (Одного разу), після того як вони у Шіло скінчили їсти й пити, а священик Ілій сидів на стільці біля входу до ГОСПОДНЬОГО Храму, Анна підвелась
   
 9 En gang de hadde spist og drukket i Sjilo, reiste Hanna seg og trådte fram for Herrens ansikt. Ved dørstolpen til Herrens tempel satt presten Eli på stolen sin.
10 і, страждаючи душею й гірко плачучи, вона стала молитись до ГОСПОДА.
   
10 I sin hjertesorg ba hun til Herren og gråt sårt.
11 Вона дала обітницю, говорячи: ГОСПОДИ Саваоте, якщо Ти дійсно споглянеш на страждання Твоєї рабині і згадаєш про мене, і не забудеш про Свою рабиню, і даси Своїй рабині нащадка чоловічої статі, то я віддам його ГОСПОДУ на весь вік його життя, і бритва не торкнеться його голови.
   
11 Hun ga et løfte og sa: « Herre over hærskarene! Se til din tjenestekvinne i hennes nød. Husk på meg, glem ikke din tjenestekvinne, men la meg få en sønn. Så vil jeg gi ham til Herren for hele hans levetid, og det skal aldri komme rakekniv på hans hode.»
12 Так сталося, що вона довго стояла на молитві перед ГОСПОДОМ, а священик Ілій весь час спостерігав за її устами.
   
12 Slik ba Hanna lenge for Herrens ansikt, og Eli fulgte munnen hennes med øynene.
13 Позаяк Анна лише шепотіла, ледве рухаючи своїми губами, тоді як голосу не було чути, то Ілій подумав, що вона п’яна.
   
13 For Hanna ba stille, i sitt hjerte. Bare leppene hennes rørte seg, men stemmen hørtes ikke. Derfor trodde Eli at hun var full,
14 Тому Ілій сказав їй: Доки залишатимешся п’яною? Йди й витверезись від спожитого тобою вина!
   
14 og han sa til henne: «Hvor lenge skal du vise deg full? Se til å få rusen av deg!»
15 Але, відповідаючи, Анна сказала: Ні, мій володарю! Я просто нещасна жінка! Я не пила ні вина, ані іншого п’янкого напою, а просто виливаю перед ГОСПОДОМ свою душу.
   
15 «Nei, herre», svarte Hanna, «jeg er en kvinne som bærer på en tung sorg. Vin eller annen sterk drikk har jeg ikke drukket. Men jeg har tømt mitt hjerte for Herrens ansikt.
16 Будь ласка, не вважай своєї невільниці за якусь негідницю, адже це я від надмірної туги та великої печалі досі промовляла.
   
16 Hold ikke din tjenestekvinne for en dårlig kvinne! For hele tiden talte jeg ut av min store sorg og smerte.»
17 Тоді Ілій сказав: Іди з миром, нехай Бог Ізраїлю дасть тобі (згідно з) благанням твоїм, з яким ти до Нього зверталася.
   
17 Da sa Eli: «Gå i fred! Israels Gud skal gi deg det du har bedt ham om.»
18 А вона промовила: Нехай же твоя рабиня знайде милість у твоїх очах! Після цього жінка пішла до себе й почала їсти, а її вигляд вже не був більше сумним.
   
18 Hanna svarte: «Måtte du se med velvilje på din tjenestekvinne!» Så gikk hun sin vei, spiste og var ikke lenger så sorgfull.
   
19 Наступного дня спозаранку, поклонившись ГОСПОДУ, вони повернулися й прибули до свого дому в Рамі. Отже, Елкана пізнав свою дружину Анну, й ГОСПОДЬ згадав про неї.
   
19 Neste morgen sto de tidlig opp og tilba Herren. Så ga de seg på hjemvei og kom til Rama. Og da Elkana igjen var sammen med sin kone Hanna, husket Herren på henne.
20 Далі відбулося так: завагітнівши, Анна в належний час народила сина й назвала його Самуїлом, (сказавши): Я випросила його в ГОСПОДА.
   
20 Før året var omme, ble hun med barn og fødte en sønn. Hun kalte ham Samuel; «for jeg har bedt Herren om ham», sa hun.
   
21 Коли ж її чоловік, Елкана, разом з родиною збиралися йти, щоб принести жертву ГОСПОДЕВІ, й здійснити свої обітниці,
   
21 Elkana dro opp igjen med hele sitt hus for å bære fram det årlige slaktofferet og løfteofferet for Herren,
22 Анна не пішла. Вона сказала своєму чоловікові: Лише тоді, коли хлопчина буде відлучений від грудей, я заведу його, аби він з’явився перед ГОСПОДОМ, і залишився там назавжди.
   
22 men Hanna ble ikke med. Hun sa til mannen sin: «Når gutten er avvent, vil jeg ta ham med, så han kan bli fremstilt for Herren og siden være der all sin tid.»
23 Елкана ж, її чоловік, промовив до неї: Чини, як вважаєш за краще, – залишайся, аж доки не відлучиш його від грудей. Нехай лише ГОСПОДЬ тобі допоможе здійснити свою обітницю. Отже, та жінка залишалась удома, й годувала свого сина, аж доки не надійшов час його відлучити.
   
23 «Gjør som du synes best», svarte mannen hennes, Elkana. «Bli hjemme til du har avvent ham. Måtte Herren oppfylle sitt ord!» Så ble kvinnen hjemme og ammet sønnen sin til han var avvent.
   
24 А коли Самуїла відлучила, то вона взяла його зі собою. Взяла також трилітнього бичка, одну ефу борошна, бурдюк вина, й запровадила усе це до ГОСПОДНЬОГО Дому у Шіло. Звичайно, хлопчина (був) ще зовсім малий.
   
24 Da hun hadde avvent ham, tok hun ham med opp til Herrens hus i Sjilo. Hun hadde med seg en treårsgammel okse, en efa mel og en skinnsekk med vin. Gutten *var med dem, og de brakte ham fram for Herren. Og hans far slaktet slaktofferet, slik han gjorde hvert år for Herren.
25 Отже, вони бичка зарізали, а хлопчика привели до Ілія.
   
25 Han førte fram• gutten og slaktet oksen, og Hanna, hans mor, førte ham fram for Eli.
26 Анна сказала: Послухай, володарю мій! Як ти живий, мій володарю, я та сама жінка, яка стояла тут перед тобою й молилась до ГОСПОДА.
   
26 «Tro meg, herre!» sa hun. «Så sant du lever, herre, jeg er den kvinnen som sto her hos deg og ba til Herren.
27 Саме про цього хлопчину я молилась, і ГОСПОДЬ здійснив моє благання, про що я Його просила.
   
27 Denne gutten var det jeg ba om, og Herren har gitt meg det jeg ba ham om.
28 Тому я віддаю його ГОСПОДУ, – на весь вік його життя, адже він випрошений для ГОСПОДА! І тоді поклонився (Ілій) ГОСПОДУ. 28 Nå gir jeg ham tilbake til Herren for hele hans levetid. Han skal tilhøre Herren.» Så bøyde de seg og tilba Herren der.
Neste kapittel >

07. juli 2022

Dagens bibelord

Ordtaka 7,1–3

Les i nettbibelen

1Son min, ta vare på orda mine, gøym boda mine hos deg! 2Hald fast på boda, så skal du leva, ta vare på mi rettleiing som din augnestein! 3Bind dei fast til fingrane, skriv dei på di hjartetavle!

1Son min, ta vare på orda mine, gøym boda mine hos deg! 2Hald fast på boda, så skal du leva, ta vare på mi rettleiing som din augnestein! 3Bind dei fast til fingrane, skriv dei på di hjartetavle!