Bibelsøk

Søk
Velg oversettelse
Hvor finner jeg...

.

Tilbake til oversikten

Друга книга Хронiк (2-а книга паралiпоменон)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36

< Forrige kapittelNeste kapittel >

Свято Пасхи в Єрусалимі
30Єзекія послав до всього Ізраїлю та до юдеїв гінців з (листами), починаючи з Єфрема та Манассії, закликаючи прийти до ГОСПОДНЬОГО Храму в Єрусалим, аби разом справити Пасху для ГОСПОДА, Бога Ізраїлю.
   

Folket holder påske
30Hiskia sendte bud omkring i hele Israel og Juda, han skrev også brev til Efraim og Manasse, om at de skulle komme til Herrens hus i Jerusalem og holde påske for Herren, Israels Gud.
 2 Цар порадився зі своїми можновладцями та з громадою Єрусалима, й було вирішено відзначити Пасху в другому місяці*.
   
 2 Kongen, stormennene og hele forsamlingen i Jerusalem var blitt enige om å holde påske i den andre måneden.
 3 Адже не було можливості її справити в призначений для цього час, оскільки ще недостатньо було священиків, які освятились, та й народ не міг прибути вчасно до Єрусалима.
   
 3 De kunne ikke gjøre det til rett tid; for det var ikke mange nok prester som hadde helliget seg, og folket var ennå ikke samlet i Jerusalem.
 4 Тому така пропозиція була найбільш оптимальною, як для царя, так і для всієї громади.
   
 4 Både kongen og hele forsamlingen syntes det var riktig å gjøre det slik.
 5 Після цього вирішили оголосити по всьому Ізраїлю, – від Беер-Шеви й до Дана, – щоб усі прибули в Єрусалим для відзначення Пасхи ГОСПОДУ, Богові Ізраїлю, бо вже давно не святкували її так, як було прописано.
   
 5 Derfor besluttet de å sende ut en kunngjøring i hele Israel, fra Beer-Sjeba til Dan, om at folk skulle komme og holde påske i Jerusalem for Herren, Israels Gud. For det var få som hadde holdt den etter forskriftene.
   
 6 Отже, гінці з листами від царя і його можновладців поспішили по всьому Ізраїлю та Юдеї. У листах говорилось: Нащадки Ізраїля, наверніться до ГОСПОДА Бога Авраама, Ісаака та Ізраїля, і Він повернеться до вас, – до всіх, котрі залишились живими, врятувавшись від рук ассирійських царів.
   
 6 Etter kongens ordre dro ilbud rundt i hele Israel og Juda med brevene fra kongen og stormennene:
        
«Israelitter, vend om til Herren, Abrahams, Isaks og Israels Gud, så skal han vende seg til den resten av dere som har sluppet unna assyrerkongens hånd.
 7 І не уподібнюйтесь до ваших батьків та до ваших братів, котрі відступили від ГОСПОДА, Бога своїх батьків, через що Він і віддав їх на спустошення, як ви самі бачите.
   
 7 Vær ikke som fedrene og brødrene deres! De var troløse mot Herren, deres fedres Gud. Da overga han dem til ødeleggelse, slik dere selv ser.
 8 Тож тепер не будьте тугошиїми, як ваші батьки! Простягніть ваші руки до ГОСПОДА й прийдіть у Його Святилище, яке Він освятив навіки, та служіть ГОСПОДУ, вашому Богові, й Він відверне від вас Свій палкий гнів.
   
 8 Vær nå ikke stivnakkede som fedrene deres! Rekk Herren hånden og kom til hans helligdom, som han har helliget for alle tider. Tjen Herren deres Gud, så hans brennende vrede kan vende seg bort fra dere.
 9 Бо якщо ви навернетесь до ГОСПОДА, то й ваші брати і ваші діти відчують на собі милосердя з боку тих, котрі їх запровадили в неволю, й вони повернуться в цей край. Адже ГОСПОДЬ, ваш Бог, милосердний і співчутливий, і Він не відверне (Свого) обличчя від вас, якщо ви навернетесь до Нього.
   
 9 For hvis dere vender om til Herren, skal brødrene og barna deres møte barmhjertighet hos dem som holder dem fanget, så de får komme tilbake til dette landet. For Herren deres Gud er nådig og barmhjertig. Han vender ikke sitt ansikt bort fra dere om dere vender om til ham.»
        
10 Отже, гінці проходили від міста до міста по краях Єфрема, Манассії аж до Завулона, але люди висміювали їх і глузували з них.
   
10 Ilbudene dro fra by til by gjennom Efraims og Manasses land og helt til Sebulon. Men folk bare lo av dem og hånte dem.
11 Проте деякі мужі з племен Асира, від Манассії та від Завулона впокорились і прибули до Єрусалима.
   
11 Likevel var det noen fra Asjer, Manasse og Sebulon som ydmyket seg og kom til Jerusalem.
12 Рівно ж і на юдеях була Божа рука, щоб зробити їх однодушними щодо виконання наказу царя і можновладців, які діяли за ГОСПОДНІМ дорученням.
   
12 Også i Juda var Guds hånd virksom, slik at folket helhjertet gjorde som kongen og stormennene hadde påbudt etter Herrens ord.
   
13 Таким чином у другому місяці, в Єрусалимі зібралась велика кількість народу, щоб справити Свято Опрісноків, і це зібрання було дуже великим.
   
13 En stor folkemengde samlet seg i Jerusalem for å feire de usyrede brøds høytid i den andre måneden. Det ble en svært stor forsamling.
14 Насамперед, вони піднялись, і знищили всі ідольські жертовники, що були в Єрусалимі, а також усі жертовники для кадіння, – порозбивали їх та повкидали в потік Кедрон.
   
14 De gikk i gang med å fjerne de altrene som fantes i Jerusalem. Også alle røkelsesaltrene tok de og kastet i Kedron-dalen.
15 А чотирнадцятого (дня) другого місяця приготували пасхальне (ягня.) Засоромлені священики й левіти освятилися, і внесли жертви всепалення до ГОСПОДНЬОГО Храму.
   
15 Så slaktet de påskelammet den fjortende dagen i den andre måneden. Prestene og levittene var skamfulle, og de helliget seg og kom med brennoffer til Herrens hus.
16 Вони знову зайняли належні їм місця і у відповідності з обов’язками, прописаними в законі Мойсея, Божого чоловіка, священики кропили кров’ю, яку брали з рук левітів.
   
16 De sto på plassene sine, slik det var bestemt i loven til gudsmannen Moses. Og prestene stenket blodet som levittene rakte dem.
   
17 Оскільки серед зібраних було чимло (людей), котрі не звершили обряду освячення, тому левіти повинні були самі різати пасхальні (ягнята) за всіх неосвячених, аби й вони стали освяченими для ГОСПОДА.
   
17 Det var mange i forsamlingen som ikke hadde helliget seg. Derfor slaktet levittene påskelammene for alle dem som ikke var rene, for å hellige dem til Herren.
18 Адже більша частина народу, переважно з нащадків Єфрема, Манассії, Іссахара та Завулона, не очистились, але їли Пасху не у відповідності з приписами, тому Єзекія молився за них, говорячи: ГОСПОДИ благий! Прости кожного,
   
18 For en stor del av folket, mange fra Efraim og Manasse, Jissakar og Sebulon, hadde ikke renset seg. Likevel spiste de påskelammet, i strid med forskriftene. Hiskia ba for dem og sa: « Herren er god, han vil bringe forsoning
19 хто всім своїм серцем бажає шукати ГОСПОДА, Бога своїх батьків, навіть якщо він належним чином не освятився, аби уживати святиню.
   
19 til hver den som av hele sitt hjerte søker Gud Herren, sine fedres Gud, selv om han ikke oppfyller kravene som gjelder for renhet i helligdommen.»
20 І ГОСПОДЬ вислухав Єзекію, й простив людям.
   
20 Og Herren bønnhørte Hiskia og helbredet folket.
   
21 Отже, ізраїльтяни, котрі зібрались в Єрусалимі, з великою радістю відзначали Свято Опрісноків протягом семи днів. Щодня левіти разом зі священиками щосили прославляли ГОСПОДА, (граючи) на голосних інструментах для ГОСПОДА.
   
21 Israelittene som var i Jerusalem, feiret de usyrede brøds høytid i sju dager med stor glede. Og levittene og prestene lovpriste Herren av all kraft dag etter dag.
22 Єзекія ж підбадьорливо розмовляв з усіма левітами, котрі так добре і вміло виконували служіння на честь ГОСПОДА. Усі сім днів люди споживали святкову їжу, приносячи мирні жертви й прославляючи ГОСПОДА, Бога своїх батьків.
   
22 Hiskia roste alle de levittene som hadde vist god forstand i Herrens tjeneste. I sju dager feiret de høytiden. De slaktet fredsoffer og takket Herren, sine fedres Gud.
23 Під кінець усе зібрання на своїй нараді вирішило продовжити святкування ще сім наступних днів. Тож з радістю святкували ще сім днів.
   
23 Men så ble hele forsamlingen enig om å holde høytid i sju dager til, og de feiret også disse sju dagene med glede.
   
24 З цією метою юдейський цар Єзекія, дав громаді тисячу тельців і сім тисяч овець; так само і можновладці пожертвували громаді тисячу тельців і десять тисяч овець. За цей час багато священиків звершили обряд освячення.
   
24 Kong Hiskia av Juda ga forsamlingen tusen okser og sju tusen sauer, og stormennene ga tusen okser og ti tusen sauer. Svært mange prester helliget seg.
25 Тож веселилась уся юдейська громада, і священики, і левіти, і вся громада тих, котрі прийшли з Ізраїлю, і приходці, що прийшли з Ізраїльського краю, та ті, що мешкали в Юдеї.
   
25 Hele Judas forsamling gledet seg sammen med prestene og levittene og alle dem som var kommet sammen fra Israel. Det samme gjorde innflytterne, enten de var kommet fra Israel eller bodde i Juda.
26 В Єрусалимі панувала велика радість, адже від часу владарювання Давидового сина Соломона, ізраїльського царя, чогось подібного в Єрусалимі ще не (було).
   
26 Gleden var stor i Jerusalem, for noe slikt hadde ikke hendt i Jerusalem siden den tid da Salomo, Davids sønn, var konge i Israel.
27 Нарешті виступили священики та левіти, і поблагословили народ. Голос їхньої молитви був потужний, та їхня молитва досягала святого місцеперебування ГОСПОДА на небесах! 27 Prestene og levittene reiste seg og velsignet folket. Deres stemme ble hørt, og bønnen deres nådde opp til himmelen, til hans hellige bolig.
< Forrige kapittelNeste kapittel >

10. august 2022

Dagens bibelord

1. Peter 3,8–17

Les i nettbibelen

8Til slutt et ord til dere alle: Ha samme sinn, vis medfølelse og søskenkjærlighet, hjertelag og ydmykhet. 9Gjengjeld ikke ondt med ondt eller hån med hån. Nei, velsign heller, for dere er kalt til å arve velsignelse. ... Vis hele teksten

8Til slutt et ord til dere alle: Ha samme sinn, vis medfølelse og søskenkjærlighet, hjertelag og ydmykhet. 9Gjengjeld ikke ondt med ondt eller hån med hån. Nei, velsign heller, for dere er kalt til å arve velsignelse. 10Den som vil elske livet og se gode dager, må holde tungen borte fra det som er ondt, og leppene borte fra svikefull tale. 11Han må vende seg bort fra det onde og gjøre det gode, søke fred og jage etter den. 12For Herrens øyne følger de rettferdige, og hans øre lytter til deres bønn. Men Herrens ansikt er vendt mot dem som gjør det onde. 13Hvem kan gjøre dere noe ondt hvis dere brenner for det gode? 14Men salige er dere om dere lider for rettferdighets skyld. Vær ikke redde for dem, og la dere ikke skremme, 15men hold Kristus hellig som Herre i hjertet! Vær alltid klare til forsvar når noen krever dere til regnskap for det håp dere eier. 16Men gjør det ydmykt og med gudsfrykt, så dere kan ha en god samvittighet. Da vil de som baktaler dere for deres gode livsførsel i Kristus, bli gjort til skamme med sine beskyldninger. 17Det er bedre å lide, om Gud så vil, når en gjør det gode, enn når en gjør det onde.