Bibelsøk

Søk
Velg oversettelse
Hvor finner jeg...

.

Tilbake til oversikten

Друга книга Хронiк (2-а книга паралiпоменон)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36

< Forrige kapittelNeste kapittel >
33Манассії було дванадцять років, коли він зійшов на царський престол, і п’ятдесят п’ять років владарював у Єрусалимі.
   

Juda-kongene Manasse og Amon
33Manasse var tolv år gammel da han ble konge, og han regjerte i Jerusalem i femtifem år.
 2 Він чинив зло перед ГОСПОДОМ, наслідуючи огидні звичаї народів, яких ГОСПОДЬ прогнав перед ізраїльтянами.
   
 2 Manasse gjorde det som var ondt i Herrens øyne, og tok etter alle avskyelige skikker hos de folkeslagene Herren hadde drevet bort for israelittene.
 3 Він знову побудував узвишшя, які знищив його батько Єзекія, та встановив жертовники для Ваалів, поробив ашери, поклонявся всьому небесному воїнству, і служив йому.
   
 3 Han bygde opp igjen de offerhaugene som hans far Hiskia hadde revet ned. Han reiste altere for Baal-gudene og laget Asjera-stolper, og han tilba og dyrket hele himmelens hær.
 4 Він поставив жертовники в ГОСПОДНЬОМУ Храмі, щодо якого ГОСПОДЬ сказав: У Єрусалимі пробуватиме Моє Ім’я навіки!
   
 4 Selv i Herrens hus bygde han slike altere, enda Herren hadde sagt: «I Jerusalem skal mitt navn være til evig tid.»
 5 Він спорудив жертовники всьому небесному воїнству в обох дворах ГОСПОДНЬОГО Храму.
   
 5 I begge forgårdene til tempelet bygde han altere for hele himmelens hær.
 6 Манассія проводив своїх дітей через вогонь у долині Бен-Гінном, займався чаклуванням і ворожінням, завів викликачів духів та заклиначів. Він примножував злочини перед ГОСПОДОМ, викликаючи Його гнів.
   
 6 Manasse lot sønnene sine gå gjennom ilden i Hinnom-dalen. Han drev med tegntyding, spådomskunster og trolldom, og han rådførte seg med åndemanere og spåmenn. Manasse gjorde mye som var ondt i Herrens øyne, og gjorde ham rasende.
   
 7 Зробивши різьблену статую (Астарти), він поставив її в Божому Храмі, про який Бог сказав Давидові та його синові Соломону такі слова: У цьому Храмі та в Єрусалимі, якого Я обрав серед усіх племен Ізраїлю, закарбую Моє Ім’я навіки!
   
 7 Gudebildet som Manasse fikk laget, plasserte han i Guds hus, enda Gud hadde sagt til David og hans sønn Salomo: «I dette tempelet og i Jerusalem, som jeg har utvalgt blant alle Israels stammer, vil jeg la navnet mitt bo til evig tid.
 8 Я більше не дозволю, щоб ноги ізраїльтян залишили край, який Я призначив їхнім батькам, але за умови, що вони будуть твердо дотримуватись усього того, що Я їм заповів через Мойсея, згідно з усім Законом, Заповідями і постановами.
   
 8 Jeg vil aldri mer la Israel vandre langt bort fra det landet jeg bestemte at deres fedre skulle ha, så sant de legger vinn på å gjøre alt det jeg har befalt dem, og lever etter hele loven og de forskrifter og bud de har fått gjennom Moses.»
 9 Але Манассія розбестив Юдею і мешканців Єрусалима, так що вони чинили гірше, ніж ті народи, яких ГОСПОДЬ знищив задля Ізраїлевих нащадків.
   
 9 Men Manasse forledet dem som bodde i Juda og Jerusalem, til å gjøre enda mer ondt enn de folkeslagene som Herren hadde utryddet for israelittene.
   
10 ГОСПОДЬ застерігав Манассію та його громадян, але вони на те не зважали.
   
10 Da talte Herren til Manasse og hans folk, men de ville ikke høre etter.
11 Тому ГОСПОДЬ спровадив на них командирів війська ассирійського царя, які схопили Манассію, прив’язали ланцюгом й, закувавши його в мідні кайдани, запровадили його до Вавилона.
   
11 Derfor lot Herren assyrerkongens hærførere komme mot dem. De fanget Manasse med kroker, bandt ham med bronselenker og førte ham til Babel.
12 І коли він опинився в тяжких обставинах, то почав благати ГОСПОДА, свого Бога, і цілковито впокорився перед Богом своїх батьків.
   
12 Men da han var i nød, ba han om velvilje for Herren sin Guds ansikt. Han ydmyket seg dypt for sine fedres Gud.
13 Він щиро молився до Нього, і ГОСПОДЬ пішов йому назустріч, вислухав його благання, і повернув його в Єрусалим на його царство. Манассія зрозумів, що ГОСПОДЬ є Богом.
   
13 Han ba til ham og ble bønnhørt. Gud hørte hans rop om nåde og førte ham tilbake til Jerusalem og hans kongerike. Da forsto Manasse at det er Herren som er Gud.
   
14 Після цього він спорудив зовнішню стіну Міста Давида на захід від Гіхону долиною, аж до входу в Рибну Браму, навколо Офелу, значно піднявши її вгору. В усіх містах-твердинях Юдеї Манассія настановив воєначальників.
   
14 Etter dette bygde han en ytre mur om Davidsbyen, vest for Gihon, i dalen, fram til Fiskeporten og rundt Ofel, og han gjorde den svært høy. Så plasserte han befalingsmenn i alle de befestede byene i Juda.
15 Він викинув чужих богів і різьблену статую (Астарти) з ГОСПОДНЬОГО Храму, а також усі жертовники, які раніше збудував на горі поряд з ГОСПОДНІМ Храмом у Єрусалимі, викинувши усе це за місто.
   
15 Han fjernet de fremmede gudene og gudebildet fra Herrens hus. Det samme gjorde han med alle de altrene han hadde bygd på Herrens tempelberg og i Jerusalem. Han kastet dem utenfor byen.
16 Манассія встановив ГОСПОДНІЙ жертовник на його місце, й приніс на ньому мирні жертви подяки, і наказав юдеям, аби служили ГОСПОДУ, Богові Ізраїлю.
   
16 Så satte han i stand Herrens alter, og der bar han fram fredsoffer og takkoffer. Og han sa til judeerne at de skulle tjene Herren, Israels Gud.
17 Але народ і далі приносив жертви на узвишшях, (однак) лише ГОСПОДУ, своєму Богові.
   
17 Likevel fortsatte folket å ofre på haugene, men bare til Herren sin Gud.
   
18 Усі інші оповіді про Манассію та зміст його молитви до свого Бога, слова провидців, які звертались до нього в Ім’я ГОСПОДА, Бога Ізраїлю, – все це записано в Книзі літопису ізраїльських царів.
   
18 Det som ellers er å fortelle om Manasse og hans bønn til sin Gud og om de ordene seerne talte til ham i navnet til Herren, Israels Gud, det er fortalt i Israels-kongenes krønike.
19 Про його молитву, і те, як (Бог) вислухав його благання; про всі його гріхи та його відступництво; про ті місця, на яких спорудив узвишшя й поставив ашери та різьблених бовванів до свого упокорення, – про це написано в записах Хозая.
   
19 Om bønnen hans og hvordan han ble bønnhørt, om hans synd og troløshet, og om de stedene der han bygde offerhauger og reiste Asjera-stolper og gudebilder før han ydmyket seg, alt dette står skrevet i hans seeres krønike.
20 Манассія спочив зі своїми батьками, і його поховали в його власному палаці. Замість нього став царем його син Амон.
   
20 Manasse gikk til hvile hos fedrene sine. Han ble gravlagt på slottsområdet, og hans sønn Amon ble konge etter ham.
   
21 Амонові було двадцять два роки, коли він зійшов на царський престол, і два роки владарював у Єрусалимі.
   
21 Amon var tjueto år gammel da han ble konge, og han regjerte i Jerusalem i to år.
22 Він чинив те, що не було до вподоби ГОСПОДУ, за прикладом свого батька Манассії. Амон приносив жертви і поклонявся всім ідолам, яких наробив його батько Манассія.
   
22 Amon gjorde det som var ondt i Herrens øyne, slik hans far Manasse hadde gjort. Amon ofret til alle de gudebildene som hans far Manasse hadde laget, og han dyrket dem.
23 Але, на відміну від свого батька Манассії, Амон не впокорився перед ГОСПОДОМ; він лише збільшував (свої) провини.
   
23 Men han ydmyket seg ikke for Herren slik hans far Manasse hadde gjort. Denne Amon pådro seg enda mer skyld.
24 Проти нього вчинили змову його слуги, і вбили його у його власному палаці.
   
24 Mennene hans fikk i stand en sammensvergelse mot ham, og de drepte ham i hans eget hus.
25 Проте громадяни країни знищили всіх, хто брав участь у змові проти царя Амона, і замість нього ті ж громадяни оголосили царем його сина Йосію. 25 Men folket i landet slo i hjel alle dem som hadde sammensverget seg mot kong Amon, og så tok de hans sønn Josjia til konge etter ham.
< Forrige kapittelNeste kapittel >

10. august 2022

Dagens bibelord

1. Peter 3,8–17

Les i nettbibelen

8Til slutt et ord til dere alle: Ha samme sinn, vis medfølelse og søskenkjærlighet, hjertelag og ydmykhet. 9Gjengjeld ikke ondt med ondt eller hån med hån. Nei, velsign heller, for dere er kalt til å arve velsignelse. ... Vis hele teksten

8Til slutt et ord til dere alle: Ha samme sinn, vis medfølelse og søskenkjærlighet, hjertelag og ydmykhet. 9Gjengjeld ikke ondt med ondt eller hån med hån. Nei, velsign heller, for dere er kalt til å arve velsignelse. 10Den som vil elske livet og se gode dager, må holde tungen borte fra det som er ondt, og leppene borte fra svikefull tale. 11Han må vende seg bort fra det onde og gjøre det gode, søke fred og jage etter den. 12For Herrens øyne følger de rettferdige, og hans øre lytter til deres bønn. Men Herrens ansikt er vendt mot dem som gjør det onde. 13Hvem kan gjøre dere noe ondt hvis dere brenner for det gode? 14Men salige er dere om dere lider for rettferdighets skyld. Vær ikke redde for dem, og la dere ikke skremme, 15men hold Kristus hellig som Herre i hjertet! Vær alltid klare til forsvar når noen krever dere til regnskap for det håp dere eier. 16Men gjør det ydmykt og med gudsfrykt, så dere kan ha en god samvittighet. Da vil de som baktaler dere for deres gode livsførsel i Kristus, bli gjort til skamme med sine beskyldninger. 17Det er bedre å lide, om Gud så vil, når en gjør det gode, enn når en gjør det onde.