Bibelsøk

Søk
Velg oversettelse
Hvor finner jeg...

.

Tilbake til oversikten

П’ята книга Мойсея. Второзаконня

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34

Neste kapittel >

Упорядкування влади в Ізраϊлі
1Ці слова Мойсей промовив до всього Ізраїлю за Йорданом, у пустелі, на рівнині, напроти Суфа, поміж Параном, Тофелом, Лаваном, Гацерoтом та Ді-Загавом.

Moses minner om Herrens løfte
1Dette er de ord som Moses talte til hele Israel øst for Jordan. Det var i ørkenen på Araba-sletten, rett imot Suf, mellom Paran og Tofel, Laban, Haserot og Di-Sahab,
 2 Від Хориву до Кадеш Барнеа одинадцять днів (ходьби) через гору Сеір.  2 elleve dagsreiser fra Horeb på veien over Se'ir-fjellene til Kadesj-Barnea.
   
 3 Сорокового року, одинадцятого місяця, першого (дня) місяця, Мойсей оповів усім Ізраїлевим нащадкам усе, що ГОСПОДЬ сказав йому щодо них.  3 Det var i det førtiende året, den første dagen i den ellevte måneden, at Moses talte til israelittene om alt det Herren hadde pålagt ham å si til dem.
 4 Після того як він розгромив Сіхона, царя аморейців, який мешкав у Хешбоні, та Оґа, царя Башану, який жив у Аштароті в Едреї,  4 Moses hadde da slått amorittkongen Sihon, som bodde i Hesjbon, og Basan-kongen Og, som bodde i Asjtarot og Edre'i.
 5 у землі Моав, за Йорданом, Мойсей почав викладати цей закон наступними словами.
   
 5 Øst for Jordan, i Moab, begynte Moses å forklare denne loven. Han sa:
   
 6 ГОСПОДЬ, наш Бог, промовив до нас на Хориві та сказав: Уже достатньо ви перебували на цій горі!  6 Herren vår Gud talte til oss ved Horeb og sa: «Dere har oppholdt dere lenge nok ved dette fjellet.
 7 Збирайтеся, вирушайте і йдіть у напрямку гір аморейців та всіх його сусідів: на рівнину, на гору і в долину, на південь і (на) морське узбережжя, у землю ханаанців та (в) Ліван і аж до великої ріки Євфрат.  7 Bryt nå opp og dra til amorittenes fjelland og til nabofolkene på Araba-sletten, i fjellandet og i lavlandet, i Negev og ute ved kysten, til kanaaneernes land og til Libanon, helt til den store elven, Eufrat.
 8 Ось Я віддав вам (цю) землю. Увійдіть (туди) і заволодійте краєм, про який клявся ГОСПОДЬ вашим батькам: Авраамові, Ісаакові та Якову, (обіцяючи) дати їм та їхнім нащадкам після них.
   
 8 Se, jeg har lagt landet åpent for dere. Gå og innta landet som Herren med ed lovet å gi deres fedre, Abraham, Isak og Jakob, og etterkommerne deres.»
 9 Того часу я звернувся до вас і сказав: Я (вже) не можу носити вас сам.
Moses innsetter ledere
 9 Den gangen sa jeg til dere: «Jeg alene kan ikke bære dere.
10 ГОСПОДЬ, ваш Бог, розмножив вас так, що сьогодні вас так багато, як зір на небі! 10 Herren deres Gud har gjort dere tallrike, og dere er i dag så mange som stjernene på himmelen.
11 Нехай же ГОСПОДЬ, Бог ваших батьків, додасть до вас у тисячу разів більше, ніж вас є (зараз), і нехай поблагословить вас, як Він пообіцяв вам. 11 Måtte Herren, deres fedres Gud, gjøre dere tusen ganger så tallrike som dere nå er, og velsigne dere, slik som han har lovet.
12 Але як я сам зможу нести ваш тягар, ваші клопоти та ваші суперечки? 12 Men hvordan kan jeg alene bære ansvaret og tåle strevet med dere og tvistene mellom dere?
13 Тож знайдіть серед себе мудрих, розсудливих та досвідчених мужів у (кожному) вашому племені, і я призначу їх провідниками над вами. 13 Velg ut kloke, forstandige og kyndige menn fra hver stamme, så vil jeg gjøre dem til ledere for dere.»
   
14 Тоді ви відповіли мені й сказали: Добре діло ти радиш нам зробити. 14 Dere svarte meg: «Det er et godt forslag du kommer med.»
15 Тож я взяв головних у ваших племенах, мужів мудрих та досвідчених, і поставив їх керівниками над вами – тисяцькими, соцькими, п’ятдесяцькими, десяцькими, а (також) головами ваших племен. 15 Så tok jeg stammehøvdingene deres, kloke og kyndige menn, og gjorde dem til overhoder for dere, til førere for tusen, hundre, femti og ti, og til tilsynsmenn for stammene.
16 Того часу я сказав вашим суддям (такі) слова: Вислуховуйте ваших братів і справедливо звершуйте судочинство в справах між (будь-яким) чоловіком і його братом, або з його приходцем. 16 Den gangen ga jeg også dommerne deres dette påbudet: «Hør klagemål fra deres landsmenn, og døm rettferdig i saker mellom en mann og en annen, enten det er en landsmann eller en innflytter.
17 На суді будьте неупередженими, вислуховуйте (однаково), як малого, так і великого, не бійтесь (жодної) людської особи, адже суд – (діло) Боже. Якщо якась справа буде для вас надто складною, передайте мені, і я її вислухаю. 17 Gjør ikke forskjell på folk når dere dømmer! Dere skal høre på både høy og lav. Vær ikke redde for noen, for dommen hører Gud til. Men dersom en sak er for vanskelig for dere, så bring den fram for meg, så jeg får høre den.»
18 Тоді я також заповів вам усі настанови, які ви (маєте) виконувати.
   
18 Jeg ga dere den gangen befaling om alt dere skulle gjøre.
19 (Отже), ми вирушили від Хориву і перейшли усю ту велику і страшну пустелю, яку ви бачили дорогою до аморейського узгір’я, як ГОСПОДЬ, наш Бог, звелів нам, і прибули до Кадеш-Барнеа.
Moses sender spioner inn i landet
19 Så brøt vi opp fra Horeb og dro gjennom hele den store og uhyggelige ørkenen som dere har sett. Vi fulgte veien til amorittenes fjelland, slik Herren vår Gud hadde befalt oss, og kom til Kadesj-Barnea.

Оглядини Обіцяного Краю й непослух Ізраϊлів
20 І я сказав вам: Ви прийшли до аморейського узгір’я, яке ГОСПОДЬ, наш Бог, дає нам.
20 Da sa jeg til dere: «Dere er nå kommet til amorittenes fjelland, som Herren vår Gud vil gi oss.
21 Погляньте, ГОСПОДЬ, ваш Бог, віддав (вам цю) землю, що перед вами. Тож ідіть, заволодійте (нею), як ГОСПОДЬ, Бог ваших батьків, сказав вам. Не бійтеся і не жахайтесь.
   
21 Se, Herren din Gud har lagt landet åpent for deg. Dra opp og innta det, slik Herren, dine fedres Gud, har sagt deg. Vær ikke redd og mist ikke motet!»
   
22 Тоді ви всі прийшли до мене і сказали: Пошлемо поперед себе людей, нехай вони оглянуть для нас (ту) землю і принесуть для нас інформацію (про) дорогу, якою маємо рухатись, та (про) міста, в які маємо ввійти. 22 Da kom dere til meg alle sammen og sa: «La oss sende folk i forveien til å utforske landet og gi oss beskjed om veien vi skal ta opp dit, og om byene vi kommer til.»
23 Сподобалась мені (ваша) порада, тому я вибрав з-поміж вас дванадцять мужів, – (по) одному чоловікові з (кожного) племені. 23 Dette forslaget syntes jeg godt om, og jeg tok ut tolv menn blant dere, én fra hver stamme.
24 Вони (негайно) вирушили, пройшли узгір’я й дійшли до долини Ешкол і обстежили її. 24 De gikk av sted opp i fjellet og kom til Esjkol-bekken. Der spionerte de.
25 (Відтак) взяли зі собою дещо з плодів (тієї) землі й принесли до нас. Звітуючи перед нами, вони казали: Добра (та) земля, яку ГОСПОДЬ, наш Бог, дає нам! 25 De tok med seg noe av frukten i landet og brakte den ned til oss. De kunne fortelle oss at det var et godt land, det landet som Herren vår Gud vil gi oss.
   
26 Але ж ви не захотіли йти і вчинили опір велінню ГОСПОДА, вашого Бога. 26 Men dere ville ikke dra dit opp, og dere trosset det Herren deres Gud hadde sagt.
27 Ви нарікали у своїх наметах і казали: ГОСПОДЬ вивів нас з Єгипетського краю з ненависті (до нас), аби видати нас у руки аморейців, на наше знищення. 27 Dere murret i teltene deres og sa: «Fordi Herren hater oss, har han ført oss ut av Egypt og vil overgi oss i amorittenes hender og utrydde oss.
28 Куди (ж) ми йдемо? Наші брати ослабили наші серця, кажучи: Народ той численніший, перевершує нас у кількості. Їхні міста великі з фортецями під (самі) небеса! (Навіть синів ) велетнів ми там бачили! 28 Hvor er det vi skal dra? Våre brødre har fått hjertet til å smelte bort i oss, for de sa: Folket er større og høyere enn vi, og byene er store med himmelhøye festningsmurer, og vi så også anakitter der.»
   
29 (Тоді) я сказав вам: Не лякайтеся, не бійтеся їх! 29 Da sa jeg til dere: «La dere ikke skremme og vær ikke redde for dem!
30 ГОСПОДЬ, ваш Бог, Який іде перед вами, воюватиме за вас так само, як Він учинив із вами на ваших очах в Єгипетському краю, 30 Herren deres Gud går foran dere, og han vil kjempe for dere, slik dere med egne øyne så at han gjorde i Egypt
31 а також у пустелі, де ви бачили, як ГОСПОДЬ, ваш Бог, носив вас, як батько носить свого сина, упродовж усієї дороги, яку ви пройшли, аж поки дійшли до цього місця. 31 og siden i ørkenen. Der så du hvordan Herren din Gud bar deg som en mann bærer sitt barn, hele den veien dere gikk, til dere kom til dette stedet.»
32 Незважаючи на все це, ви не повірили ГОСПОДУ, вашому Богові, 32 Likevel trodde dere ikke på Herren deres Gud,
33 Який іде попереду вас під час подорожі, щоб знайти для вас місце для чергового таборування. (Він з вами) вночі у вогні, показуючи вам дорогу, якою маєте йти, а (також) удень – у хмарі.
   
33 han som gikk foran dere på veien for å finne leirplass til dere, om natten i en ild og om dagen i en sky, for å vise dere den veien dere skulle gå.
34 ГОСПОДЬ почув звук ваших слів, розгнівався і заприсягнувся в таких словах:
Israels ulydighet og nederlag
34 Da Herren hørte hva dere sa, ble han harm og sverget:
35 Ніхто з людей цього злого покоління, не побачить доброї землі, яку Я поклявся (дати) вашим батькам, 35 «Ikke en eneste av denne onde slekt skal få se det gode landet som jeg med ed lovet å gi deres fedre,
36 за винятком Халева, сина Єфунея. Він (один) побачить її. Йому та його синам Я дам землю, по якій він ходив, тому що він постійно тримався ГОСПОДА. 36 bare Kaleb, sønn av Jefunne; han skal få se det. Til Kaleb og hans barn vil jeg gi det landet som han har satt sin fot på, fordi han trofast holdt seg til Herren.»
37 Через вас ГОСПОДЬ розгнівався і на мене, кажучи: Ти також туди не ввійдеш! 37 For deres skyld ble Herren harm på meg også. Han sa: «Heller ikke du skal få komme inn dit.
38 (Натомість) туди ввійде Ісус, син Навина, який з тобою! Підбадьориш його бо (саме) він передасть її (землю) в спадщину Ізраїлю. 38 Men Josva, Nuns sønn, som er din tjener, skal få komme inn. Gjør ham sterk, for han skal gjøre landet til Israels eiendom.
39 Також ваші діти, про яких ви говорили, що вони стануть здобиччю, ваші сини, які сьогодні (ще) не вміють (відрізняти) добра від зла, – вони туди ввійдуть. Їм Я її віддам, і вони заволодіють нею. 39 Småbarna som dere trodde ville bli tatt som krigsbytte, og de barna som ennå ikke vet forskjell på godt og ondt, de skal komme inn i landet. Jeg gir det til dem, og de skal innta det.
40 Ви ж повертайтесь назад і вирушайте в пустелю у напрямку до Червоного моря.
   
40 Men dere må snu og gå ut i ørkenen, i retning av Sivsjøen.»
   
41 (Тоді) ви відповіли мені й сказали: Згрішили ми перед ГОСПОДОМ. Ми вирушимо і будемо воювати, як звелів нам ГОСПОДЬ, наш Бог. А коли кожен з вас зі зброєю в руках наважилися піднятися на гору, 41 Da svarte dere meg: «Vi har syndet mot Herren. Nå vil vi dra opp og kjempe, som Herren vår Gud har befalt oss.» Dere spente på dere våpen, alle som en, og gjorde dere klare til å dra opp i fjellandet.
42 ГОСПОДЬ звелів мені: Скажи їм: Не вирушайте і не вступайте в бій, оскільки Мене немає серед вас, щоб ви не були розгромлені вашими ворогами! 42 Men Herren sa til meg: Si til dem: «Dere skal ikke dra opp og kjempe, for jeg er ikke midt blant dere. Ellers vil dere bli slått av deres fiender.»
43 І хоч я говорив вам (це), та ви мене не послухали. Ви (знову) пішли всупереч ГОСПОДНЬОМУ велінню і посміли підніматись на гору. 43 Jeg talte til dere, men dere ville ikke høre. Dere trosset det Herren hadde sagt, og i overmot dro dere opp i fjellene.
44 Та виступив проти вас амореєць, який мешкав на тій горі. Вони погналися за вами, як роблять бджоли, і громили вас у Сеірі аж до Горми. 44 Da rykket amorittene, som bodde der i fjellandet, ut mot dere. De forfulgte dere som en bisverm, slo dere i Se'ir og drev dere helt til Horma.
45 Повернувшись, ви плакали перед ГОСПОДОМ, але ГОСПОДЬ не слухав вашого волання і не звернув на вас уваги.
   
45 Da dere kom tilbake, gråt dere for Herrens ansikt, men han ville ikke høre på dere, han ville ikke lytte.
46 І ви замешкали в Кадеші багато днів. Довго ви там перебували… 46 Derfor måtte dere bo i Kadesj så lenge som dere gjorde.
Neste kapittel >

06. juli 2022

Dagens bibelord

Matteus 7,21–29

Les i nettbibelen

21Ikkje alle som seier til meg: ‘Herre, Herre!’ skal koma inn i himmelriket, men den som gjer det Far min i himmelen vil. ... Vis hele teksten

21Ikkje alle som seier til meg: ‘Herre, Herre!’ skal koma inn i himmelriket, men den som gjer det Far min i himmelen vil. 22Mange skal seia til meg på den dagen: ‘Herre, Herre! Har vi ikkje tala profetord i ditt namn, drive ut vonde ånder i ditt namn og gjort mange mektige gjerningar i ditt namn?’ 23Då skal eg seia det beint ut: ‘Eg har aldri kjent dykk. Gå bort frå meg, de som gjer urett!’ 24Den som høyrer desse orda mine og gjer det dei seier, liknar ein klok mann som bygde huset sitt på fjell. 25Regnet silte, elvane fløymde, og vindane bles og slo mot huset. Men det fall ikkje, for det var tufta på fjell. 26Men den som høyrer desse orda mine og ikkje gjer det dei seier, liknar ein uforstandig mann som bygde huset sitt på sand. 27Regnet silte, elvane fløymde, og vindane bles og slo mot huset. Då fall det, og fallet var stort.» 28Då Jesus hadde fullført denne talen, var folket fulle av undring over læra hans. 29For han lærte dei med myndig tale og ikkje som deira skriftlærde.