Bibelsøk

Søk
Velg oversettelse
Hvor finner jeg...

.

Tilbake til oversikten

Друга книга Мойсея. Вихід

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40

< Forrige kapittelNeste kapittel >

Зіпсуття Ізраϊля й кара на нього
32Народ побачив, що Мойсей затримався і не сходить з гори. Тому люди зібрались біля Аарона і сказали йому: Встань, зроби нам богів, які йтимуть перед нами, бо з цим чоловіком, Мойсеєм, який вивів нас з Єгипту, не знаємо, що сталося!

Gullkalven
32Da folket så at Moses drøyde med å komme ned fra fjellet, samlet de seg om Aron og sa til ham: «Kom og lag en gud til oss som kan gå foran oss! For vi vet ikke hva som har skjedd med denne Moses, mannen som førte oss opp fra Egypt.»
 2 Тоді каже їм Аарон: Зніміть золоті сережки, що у вухах ваших жінок, ваших синів і ваших дочок, та принесіть до мене.  2 Aron sa til dem: «Ta gullringene av ørene på konene, sønnene og døtrene deres, og kom med dem til meg!»
 3 І весь народ зняв золоті сережки, які були в їхніх вухах, і принесли (їх) до Аарона.  3 Da tok hele folket av seg gullringene som de hadde i ørene, og kom til Aron med dem.
 4 Він прийняв (усе це) з їхніх рук, зробив з нього литого бичка, опрацював його різцем, а вони загукали: Це твої боги, Ізраїлю, які вивели тебе з Єгипетського краю!  4 Han tok imot gullet, formet det med meisel og støpte en kalv. Så ropte de: «Dette er guden din, Israel, som førte deg opp fra Egypt!»
 5 Побачив (це) Аарон і побудував перед ним жертовник. (Після цього) Аарон зробив оголошення, кажучи: Завтра свято для ГОСПОДА!  5 Da Aron så det, bygde han et alter foran kalven og ropte ut: «I morgen er det fest for Herren!»
 6 Тож наступного дня вони встали, принесли всепалення і влаштували мирну жертву. Народ засів їсти й пити, після чого вони піднялися, щоб забавлятися.
   
 6 Dagen etter sto folket tidlig opp og ofret brennoffer og bar fram fredsoffer. De satte seg ned for å spise og drikke, og så begynte de å more seg.
   
 7 Тоді ГОСПОДЬ промовив до Мойсея: Іди! Спускайся вниз, бо твій народ, якого ти вивів з Єгипетського краю, зіпсувався!  7 Da sa Herren til Moses: «Skynd deg ned, for folket ditt, som du førte opp fra Egypt, har gjort noe forferdelig.
 8 Як же скоро вони зійшли з дороги, яку Я їм вказав, – зробили собі литого бичка і поклонилися йому. Вони принесли йому жертву, і сказали: Це твої боги, Ізраїлю, які тебе вивели з Єгипетського краю!  8 De har allerede bøyd av fra den veien jeg påla dem å følge. De har laget seg en støpt kalv, kastet seg ned for den, ofret til den og sagt: Dette er guden din, Israel, som førte deg opp fra Egypt!»
 9 І ГОСПОДЬ сказав Мойсеєві: Дивлюсь я на цих людей і бачу, який же це твердошиїй народ!  9 Og Herren fortsatte: «Jeg har holdt øye med dette folket, og se, det er et stivnakket folk!
10 Тож тепер залиши Мене, нехай запалає на них Мій гнів, і Я знищу їх, а тебе зроблю великим народом.
   
10 Bland deg nå ikke inn, for min vrede skal flamme opp mot dem og fortære dem. Men deg vil jeg gjøre til et stort folk.»
11 Але Мойсей молився перед своїм ГОСПОДОМ Богом, говорячи: Чому, ГОСПОДИ, Ти палаєш гнівом на Свій народ, який великою силою і могутньою рукою Ти вивів з Єгипетського краю? 11 Da ba Moses om velvilje for Herren sin Guds ansikt. Han sa: « Herre, hvorfor skal din vrede flamme opp mot folket ditt, som du har ført ut av Egypt med stor kraft og sterk hånd?
12 Чому єгиптяни мають казати, заявляючи: Він зі злим наміром вивів їх, аби вигубити їх в горах і стерти їх з поверхні землі. Відвернись від розпалу Свого гніву і зміни його на милість щодо Свого народу! 12 Hvorfor skal egypterne kunne si: Det var med onde hensikter han førte dem ut, for å drepe dem i fjellene og utrydde dem fra jorden. Vend om fra din brennende vrede, og la være å gjøre ondt mot folket ditt!
13 Згадай Своїх рабів: Авраама, Ісаака та Ізраїля, котрим Ти клявся Собою і казав їм: Розмножу ваших нащадків, як небесні зірки, і всю цю землю, про яку Я говорив, дам вашим нащадкам. Вони одержать її у власність навіки! 13 Husk på dine tjenere Abraham, Isak og Israel, og det du sa til dem da du sverget ved deg selv: Jeg vil gjøre dere til en ætt så tallrik som stjernene på himmelen, og hele dette landet som jeg har talt om, vil jeg gi deres ætt. De skal eie det for alltid.»
14 І ГОСПОДЬ змінив (гнів на милість) щодо зла, про яке сказав, що заподіє Своєму народові.
   
14 Da angret Herren det onde han hadde sagt han ville gjøre mot folket.
   
15 Тож Мойсей повернувся, зійшов з гори, а в його руках (були) дві Скрижалі Свідоцтва – (кам’яні) таблиці, написані з обох боків. Вони були списані з одного боку і з другого. 15 Så gikk Moses tilbake, ned fra fjellet med vitnesbyrdet, de to tavlene, i hånden. Det var skrevet på begge sider av tavlene, både på forsiden og på baksiden.
16 (Ті) Скрижалі були Божим ділом, і написане було Божим Писанням, викарбуваним на Скрижалях. 16 Tavlene var Guds eget verk, og skriften var Guds egen skrift, risset inn på tavlene.
17 Ісус (Навин здалеку) почув галас народу, який кричав, і сказав Мойсеєві: Бойовий клич у таборі! 17 Da Josva hørte hvordan folket ropte og skrek, sa han til Moses: «Det er krigslarm i leiren.»
18 А той каже:
        Це не вигуки тих, що починають перемагати,
        і не голос тих, що терплять поразку!
        Я чую галас переспівів.
18 Moses svarte:
          «Dette er ikke lyden av seierssang
          og ikke lyden av klagesang;
          det er lyden av en annen slags sang jeg hører.»
19 Коли ж він наблизився до табору, то побачив бичка й хороводи. І Мойсей запалав гнівом. Він кинув зі своїх рук (дві) Скрижалі й розбив їх під горою. 19 Da Moses nærmet seg leiren og fikk se gullkalven og dansen, flammet sinnet slik opp i ham at han kastet tavlene fra seg og slo dem i stykker mot fjellet.
20 Тоді він узяв бичка, якого вони зробили, спалив його у вогні, потовк (його) на порох й висипав у воду, і напоїв нею Ізраїлевих нащадків.
   
20 Så tok han kalven som de hadde laget, kastet den på ilden og malte den til støv. Støvet strødde han på vannet, og han lot israelittene drikke det.
   
21 Ааронові ж Мойсей сказав: Що тобі зробив цей народ, що ти навів на нього великий гріх? 21 Så sa Moses til Aron: «Hva har dette folket gjort deg, siden du har brakt så stor synd over det?»
22 Аарон відповів Мойсеєві: Не гнівайся, мій володарю, адже ти знаєш (цей) народ, що він у злі! 22 «Vær ikke sint, herre!» svarte Aron. «Du vet selv hvor ondt dette folket er.
23 Адже вони сказали мені: Зроби нам богів, які йтимуть перед нами, бо цей чоловік, Мойсей, який вивів нас з Єгипетського краю, (затримався), і ми не знаємо, що з ним сталося! 23 De sa til meg: Lag en gud som kan gå foran oss! For vi vet ikke hva som har skjedd med denne Moses, mannen som førte oss opp fra Egypt.
24 Я їм (тоді) сказав: У кого є золоті речі, зніміть! І вони дали мені. І я кинув їх у вогонь, і вийшов цей бичок...
   
24 Da sa jeg til dem: Den som har gull, skal ta det av! Så ga de meg gullet, og jeg kastet det på ilden. Slik ble denne kalven til.»
25 Мойсей побачив, що народ неприборканий, оскільки Аарон допровадив їх до свавілля на ганьбу між їхніми ворогами. 25 Moses så hvor ustyrlig folket var fordi Aron ikke klarte å styre dem. De var blitt til spott for motstanderne sine.
26 Тож Мойсей став біля брами табору і проголосив: Хто за ГОСПОДОМ, до мене! Навколо нього зібралися всі сини Левія. 26 Da stilte Moses seg i porten til leiren og ropte: «Alle som er på Herrens side, kom hit til meg!» Da samlet alle levittene seg om ham.
27 І він сказав їм: Так говорить ГОСПОДЬ, Бог Ізраїлю: Нехай кожний підпереже свого меча до свого стегна. Пройдіть через (увесь) табір (туди) і назад, від брами до брами, і кожний нехай вбиває свого брата; кожний свого ближнього, кожний – свого сусіда! 27 Og han sa til dem: «Så sier Herren, Israels Gud: Spenn sverdet på dere, hver og en! Gå fram og tilbake i leiren, fra port til port, og slå i hjel brødre, venner og slektninger!»
28 Сини Левія учинили так, як сказав їм Мойсей. Того дня полягло з (усього) народу близько трьох тисяч чоловік. 28 Levittene gjorde som Moses sa, og den dagen falt det omkring tre tusen mann av folket.
29 Тоді Мойсей сказав їм: Сьогодні посвятіть себе ГОСПОДУ, бо кожний (виступив) проти свого сина чи свого брата, аби сьогодні вам було дано благословення. 29 Da sa Moses: «I dag er dere blitt innviet til Herren, siden dere har vendt dere mot deres egne sønner og brødre. Så vil han gi dere sin velsignelse i dag.»
   

Мойсей знову йде до Господа
30 Так сталося, що наступного ранку Мойсей сказав народові: Ви учинили великий гріх. Тому я (знову) піднімуся до ГОСПОДА, може, я спокутую ваш гріх.
30 Dagen etter sa Moses til folket: «Dere har gjort en stor synd. Men nå vil jeg gå opp til Herren; kanskje kan jeg skaffe soning for synden deres.»
31 Повернувшись до ГОСПОДА, Мойсей сказав: Благаю, (Господи)! Цей народ учинив великий гріх. Вони зробили собі золотих богів. 31 Så vendte Moses tilbake til Herren og sa: «Dette folket har gjort en stor synd! De har laget seg en gud av gull.
32 Тепер, якщо прощаєш їм гріх, то прости. Якщо ж ні, то прошу, викресли мене з Твоєї книги, в яку Ти записав. 32 Tilgi nå syndene deres! Kan du ikke det, så stryk meg ut av boken du skriver i!»
33 Але ГОСПОДЬ сказав Мойсеєві: Якщо хтось згрішив переді Мною, то Я того викреслю з Моєї книги. 33 Da svarte Herren: «Den som synder mot meg, stryker jeg ut av min bok.
34 А зараз іди та провадь цей народ (туди), куди Я тобі сказав. Ось Мій ангел ітиме перед твоїм обличчям. Того дня, коли відвідаю їх, Я покараю їх за їхній гріх.
   
34 Gå nå og led folket dit jeg har sagt deg! Se, min engel skal gå foran deg. Men på regnskapets dag skal jeg gjøre opp regnskap med dem for syndene deres.»
35 Тож ГОСПОДЬ покарав народ за виготовлення бичка, якого зробив Аарон, (й поклоніння йому). 35 Slik straffet Herren folket fordi de hadde fått laget gullkalven, den som Aron laget.

   
< Forrige kapittelNeste kapittel >

14. august 2022

Dagens bibelord

1. Mosebok 33,1–11

Les i nettbibelen

1Jakob såg opp og fekk auge på Esau, som kom med fire hundre mann. Då fordelte han borna mellom Lea, Rakel og dei to slavekvinnene. 2Han stilte slavekvinnene og borna deira fremst, Lea og borna hennar bak dei og Rakel med Josef sist. ... Vis hele teksten

1Jakob såg opp og fekk auge på Esau, som kom med fire hundre mann. Då fordelte han borna mellom Lea, Rakel og dei to slavekvinnene. 2Han stilte slavekvinnene og borna deira fremst, Lea og borna hennar bak dei og Rakel med Josef sist. 3Sjølv gjekk han føre dei og bøygde seg sju gonger til jorda, til han kom bort til bror sin. 4Men Esau sprang imot han, slo armane rundt han, kasta seg om halsen på han og kyste han. Og dei gret. 5Esau såg opp og fekk auge på kvinnene og borna. Då sa han: «Kven er det du har med deg?» Jakob svara: «Det er dei borna som Gud i sin nåde har gjeve tenaren din.» 6Slavekvinnene kom då fram med borna sine og bøygde seg til jorda. 7Lea kom òg fram med borna sine og bøygde seg. Til slutt gjekk Josef og Rakel fram og bøygde seg. 8Esau spurde: «Kva ville du med heile den flokken eg møtte?» «Eg ville at min herre skulle sjå på meg med velvilje», svara han. 9Då sa Esau: «Eg har rikeleg, bror. Ta du vare på det som ditt er!» 10«Nei, kjære deg», svara Jakob, «ser du på meg med velvilje, så ta imot gåva mi! For då eg såg andletet ditt, var det som eg såg Guds eige andlet; så venleg var du mot meg. 11Ta no imot gåva som eg lét senda deg! For Gud har vore nådig mot meg, og eg har alt eg treng.» Jakob bad han så inntrengjande at han tok imot gåva.