Bibelsøk

Søk
Velg oversettelse
Hvor finner jeg...

.

Tilbake til oversikten

Свята Євангелiя вiд Луки

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Neste kapittel >
1Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас,
   

Evangelistens forord
1Mange har forsøkt å gi en fremstilling av det som er blitt oppfylt blant oss,
 2 і як нам передали їх ті, які з самого початку були очевидцями й служителями Слова,
   
 2 slik vi har fått det overlevert av dem som helt fra først av var øyenvitner og tjenere for Ordet.
 3 то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле,
   
 3 Nå har også jeg bestemt meg for å gå nøye gjennom alt fra begynnelsen av og skrive det ned for deg i sammenheng, ærede Teofilos,
 4 щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.
   
 4 så du kan vite at det er pålitelig, det du har fått opplæring i.
 5 У дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета.
   

DØPEREN JOHANNES' OG JESU BARNDOM (1,5–2,40)
Løftet om døperens fødsel
 5     I de dager da Herodes var konge i Judea, var det en prest i Abias vaktskift som het Sakarja. Hans kone var også av Arons ætt og het Elisabet.
 6 Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.
   
 6 Begge var rettferdige for Gud og levde uklanderlig etter alle Herrens bud og forskrifter.
 7 Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.
   
 7 Men de var barnløse, for Elisabet kunne ikke få barn, og begge var nå langt oppe i årene.
   
 8 Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом,
   
 8 En dag gjorde Sakarja tjeneste som prest for Gud, for turen var kommet til hans vaktskift.
 9 за звичаєм священства випало (йому) ввійти до Господнього храму, щоб кадити.
   
 9 De kastet lodd, som skikken var blant prestene, og det falt på ham å gå inn i Herrens tempel for å ofre røkelse.
10 А весь народ під час кадіння молився знадвору.
   
10 Mens ofringen fant sted, sto hele folkemengden utenfor og ba.
11 І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника.
   
11 Da viste en Herrens engel seg for ham på høyre side av røkelsesalteret.
12 Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх.
   
12 Sakarja ble slått av redsel da han så dette.
13 Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван.
   
13 Men engelen sa til ham:
          «Frykt ikke, Sakarja!
          Din bønn er blitt hørt.
          Din kone Elisabet skal føde deg en sønn,
          og du skal gi ham navnet Johannes.
          
   
14 І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження.
   
14 Han skal bli til glede og fryd for deg,
          og mange skal glede seg over at han er født,
          
   
15 Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері.
   
15 for han skal være stor i Herrens øyne.
           Han skal ikke drikke vin og sterk drikk,
          og helt fra mors liv skal han være fylt av Den hellige ånd.
          
   
16 І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога;
   
16 Han skal få mange i Israel til å vende om til Herren, deres Gud.
          
   
17 і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.
   
17 Han skal gå i forveien for Herren
          med samme ånd og kraft som Elia,
          for å vende fedrenes hjerter til barna
          og gi ulydige det sinn som rettferdige har,
          for å gjøre i stand for Herren et vel forberedt folk.»
18 І промовив Захарія до ангела: Із чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх.
   
18 Sakarja sa til engelen: «Hvordan kan jeg være sikker på dette? Jeg er jo gammel, og min kone er også langt oppe i årene.»
19 У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.
   
19 Da svarte engelen: «Jeg er Gabriel, som står for Guds ansikt. Jeg er sendt for å tale til deg og bringe deg dette gledesbudskapet.
20 І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!
   
20 Nå skal du bli stum og ikke kunne tale før den dagen dette skjer, fordi du ikke trodde mine ord. Men det jeg har sagt, skal gå i oppfyllelse når tiden er inne.»
   
21 Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався у храмі.
   
21 Imens ventet folket på Sakarja. De undret seg over at han ble så lenge inne i tempelet.
22 Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим.
   
22 Da han kom ut, kunne han ikke tale med dem, og de forsto at han hadde hatt et syn der inne. Han kunne bare gi tegn til dem; han var og ble stum.
   
23 І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.
   
23 Da tjenestetiden var slutt, vendte han hjem.
24 А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи:
   
24 En tid etter ble hans kone Elisabet med barn, og hun holdt seg borte fra folk i fem måneder.
25 Так мені вчинив Господь у (ці) дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми.
   
25 «Dette har Herren gjort for meg», sa hun. «Nå har han sett til meg og tatt bort min vanære blant folk.»
26 А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом,
   

Budskapet til Maria
26 Men da Elisabet var i sjette måned, ble engelen Gabriel sendt fra Gud til en by i Galilea som het Nasaret,
27 до діви, зарученої із чоловіком на ім’я Йосиф, із дому Давида, а ім’я діви — Марія.
   
27 til en jomfru som var lovet bort til Josef, en mann av Davids ætt. Jomfruens navn var Maria.
28 І, прийшовши до неї, сказав: Радій, сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].
   
28 Engelen kom inn til henne og sa: «Vær hilset, du som har fått nåde! Herren er med deg!»
29 Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання.
   
29 Hun ble forskrekket over engelens ord og undret seg over hva denne hilsenen skulle bety.
30 Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.
   
30 Men engelen sa til henne:
          «Frykt ikke, Maria! For du har funnet nåde hos Gud.
          
   
31 І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус.
   
31 Hør! Du skal bli med barn og føde en sønn,
          og du skal gi ham navnet Jesus.
          
   
32 Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида,
   
32 Han skal være stor og kalles Den høyestes Sønn,
          og Herren Gud skal gi ham hans far Davids trone.
          
   
33 і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!
   
33 Han skal være konge over Jakobs hus til evig tid;
          det skal ikke være ende på hans kongedømme.»
34 І озвалася Марія до ангела: Як. станеться це, коли я чоловіка не знаю?
   
34 Maria sa til engelen: «Hvordan skal dette kunne skje når jeg ikke har vært sammen med noen mann?»
35 У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим.
   
35 Engelen svarte:
          «Den hellige ånd skal komme over deg,
          og Den høyestes kraft skal overskygge deg.
          Derfor skal barnet som blir født,
          være hellig og kalles Guds Sønn.
36 Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці;
   
36 Og hør: Din slektning Elisabet venter en sønn, hun også, på sine gamle dager. Hun som de sa ikke kunne få barn, er allerede i sjette måned.
37 тому що жодне слово не буває у Бога безсилим!
   
37 For ingen ting er umulig for Gud.»
38 А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї.
   
38 Da sa Maria: «Se, jeg er Herrens tjenestekvinne. La det skje med meg som du har sagt.» Så forlot engelen henne.
39 Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного.
   

Maria og Elisabet
39 Noen dager senere dro Maria av sted og skyndte seg opp i fjellbygdene, til den byen i Juda
40 Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.
   
40 hvor Sakarja bodde. Der gikk hun inn til Elisabet og hilste på henne.
41 Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом
   
41 Da Elisabet hørte Marias hilsen, sparket barnet i magen hennes. Hun ble fylt av Den hellige ånd
42 і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби!
   
42 og ropte høyt: «Velsignet er du blant kvinner, og velsignet er frukten i ditt morsliv.
43 І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?
   
43 Men hvordan kan det skje at min Herres mor kommer til meg?
44 Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі.
   
44 For da lyden av din hilsen nådde øret mitt, sparket barnet i magen min av fryd.
45 Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!
   
45 Og salig er hun som trodde, for det som Herren har sagt henne, skal gå i oppfyllelse.»
46 А Марія промовила: Величає душа моя Господа,
   
46 Da sa Maria:
Marias lovsang
          «Min sjel opphøyer Herren,
          
   
47 і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,
   
47 og min ånd fryder seg i Gud, min frelser.
          
   
48 бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,
   
48 For han har sett til sin tjenestekvinne i hennes fattigdom.
          Og se, fra nå av skal alle slekter prise meg salig,
          
   
49 бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його,
   
49 for store ting har han gjort mot meg,
          han, den mektige; hellig er hans navn.
          
   
50 і милість Його з роду (в) рід для тих, хто боїться Його.
   
50 Fra slekt til slekt varer hans miskunn
          over dem som frykter ham.
          
   
51 Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх,
   
51 Han gjorde storverk med sin sterke arm;
          han spredte dem som bar hovmodstanker i hjertet.
          
   
52 скинув сильних з престолів і підняв покірних,
   
52 Han støtte herskere ned fra tronen
          og løftet opp de lave.
          
   
53 голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим.
   
53 Han mettet de sultne med gode gaver,
          men sendte de rike tomhendte fra seg.
          
   
54 Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість,
   
54 Han tok seg av Israel, sin tjener,
          og husket på sin miskunn
          
   
55 як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку!
   
55 slik han lovet våre fedre,
          Abraham og hans ætt, til evig tid.»
        
56 Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.
   
56 Maria ble hos Elisabet i omkring tre måneder. Så vendte hun hjem.
57 А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина.
   

Johannes blir født
57 Tiden kom da Elisabet skulle føde, og hun fikk en sønn.
58 Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею.
   
58 Hennes naboer og slektninger hørte hvor stor godhet Herren hadde vist henne, og de gledet seg med henne.
   
59 Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією.
   
59 På den åttende dagen kom de for å omskjære gutten. De ville kalle ham Sakarja etter faren,
60 Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном!
   
60 men moren svarte: «Nei, han skal hete Johannes.»
61 А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям.
   
61 «Men det er jo ingen i din slekt som har det navnet», svarte de.
62 Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати.
   
62 Da ga de tegn til faren for å få vite hva han ville at barnet skulle hete.
63 Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я — Іван! І всі здивувалися.
   
63 Han ba om en tavle og skrev: «Hans navn er Johannes.» Da ble alle forundret,
64 У ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.
   
64 men i det samme ble munnen hans åpnet og tungen løst, og han begynte å lovprise Gud.
65 І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події.
   
65 Alle som bodde der omkring, ble grepet av ærefrykt. I alle fjellbygdene i Judea snakket folk om det som hadde hendt.
66 Усі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею!
   
66 Alle som hørte dette, tok det til hjertet og spurte: «Hva skal det vel bli av dette barnet?» Og Herrens hånd var med ham.
67 Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи:
   
67 Hans far Sakarja ble fylt av Den hellige ånd. Han talte profetiske ord og sa:
Sakarjas lovsang
   
68 Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ,
   
68 «Velsignet er Herren, Israels Gud,
          for han har sett til sitt folk og forløst det.
          
   
69 Він підніс нам ріг спасіння у домі Свого слуги Давида,
   
69 Han har oppreist for oss et horn til frelse
          i sin tjener Davids hus,
          
   
70 як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків,
   
70 slik han lovet fra gammel tid
          ved munnen til sine hellige profeter:
          
   
71 що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас,
   
71 å frelse oss fra våre fiender
          og fra hånden til alle dem som hater oss.
          
   
72 щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт,
   
72 Han viste miskunn mot våre fedre
          og husket på sin hellige pakt,
          
   
73 Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові,
   
73 den ed han ga som løfte
          til Abraham, vår far,
          
   
74 щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху
   
74 så vi, frelst fra fiendehånd og uten redsel,
          kan tjene ham for hans ansikt
          
   
75 служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити.
   
75 i renhet og rettferd alle våre dager.
          
   
76 І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу;
   
76 Og du, barn, skal kalles profet for Den høyeste,
          for du skal gå fram foran Herren og rydde hans veier
          
   
77 щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів;
   
77 og gi hans folk å kjenne frelsen når deres synder blir tilgitt,
          
   
78 аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти,
   
78 for vår Gud er rik på miskunn.
        
          Slik skal lyset fra det høye
          gjeste oss som en soloppgang
          
   
79 освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру!
   
79 og skinne for dem som bor i mørke og dødens skygge,
          og lede våre føtter inn på fredens vei.»
        
80 А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем. 80 Og gutten vokste og ble sterk i ånden. Han holdt til i ødemarken, helt til den dagen han skulle stå fram for Israel.
Neste kapittel >

07. juli 2022

Dagens bibelord

Ordtaka 7,1–3

Les i nettbibelen

1Son min, ta vare på orda mine, gøym boda mine hos deg! 2Hald fast på boda, så skal du leva, ta vare på mi rettleiing som din augnestein! 3Bind dei fast til fingrane, skriv dei på di hjartetavle!

1Son min, ta vare på orda mine, gøym boda mine hos deg! 2Hald fast på boda, så skal du leva, ta vare på mi rettleiing som din augnestein! 3Bind dei fast til fingrane, skriv dei på di hjartetavle!