Bibelsøk

Søk
Velg oversettelse
Hvor finner jeg...

.

Tilbake til oversikten

Свята Євангелiя вiд Матвiя

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

< Forrige kapittelNeste kapittel >
26Коли Ісус промовив усі ці слова, то сказав Своїм учням:
   

JESU LIDELSE OG DØD (Kap. 26–27)
Sammensvergelse mot Jesus
26    Da Jesus hadde fullført hele denne talen, sa han til disiplene:
 2 Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп’яття.
   
 2 «Dere vet at om to dager er det påske, og Menneskesønnen blir utlevert for å bli korsfestet.»
   
 3 Тоді зібралися первосвященики, [книжники] та старші народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа
   
 3 Nå kom overprestene og folkets eldste sammen i palasset til øverstepresten Kaifas,
 4 і змовилися підступом схопити Ісуса та вбити.
   
 4 og de ble enige om å gripe Jesus med list og få ham drept.
 5 Однак вони казали: Не у свято, щоб не сталося заколоту в народі!
   
 5 «Men ikke under høytiden», sa de, «for da kan det bli uro i folket.»
 6 І ось, коли Ісус був у Витанії, у домі Симона прокаженого,
   

Jesus blir salvet i Betania
 6 Mens Jesus var i Betania, hjemme hos Simon den spedalske,
 7 до нього підійшла жінка, яка мала алебастрову посудину з дорогоцінним миром, і, коли Він сидів, вилила Йому на голову.
   
 7 kom det en kvinne bort til ham med en alabastkrukke med kostbar salve. Den helte hun ut over hodet hans mens han lå til bords.
 8 Побачивши це, учні обурилися і сказали: Навіщо така даремна трата?
   
 8 Disiplene så det og ble forarget. «Hva skal denne sløsingen være godt for?» sa de.
 9 Адже це можна було дорого продати і роздати бідним!
   
 9 «Salven kunne vært solgt for en stor sum og pengene gitt til hjelp for de fattige.»
10 Зрозумівши, Ісус сказав їм: Навіщо ви докоряєте жінці? Вона зробила Мені добре діло;
   
10 Men Jesus merket det og sa til dem: «Hvorfor plager dere henne? Hun har gjort en god gjerning mot meg.
11 бідних ви завжди маєте із собою, а Мене не завжди маєте.
   
11 De fattige har dere alltid hos dere, men meg har dere ikke alltid.
12 Виливши миро на Моє тіло, вона вчинила це на Мій похорон.
   
12 Da hun helte denne salven ut over kroppen min, salvet hun meg til min gravferd.
13 Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися це Євангеліє в усьому світі, буде розповідатися і про те, що вона зробила, — на згадку про неї.
   
13 Sannelig, jeg sier dere: Overalt i verden hvor dette evangeliet blir forkynt, skal også det hun gjorde, fortelles til minne om henne.»
14 Тоді один із дванадцятьох, якого звали Юд. Іскаріотський, пішов до первосвящеників
   

Judas lover å forråde Jesus
14 Da gikk en av de tolv, han som het Judas Iskariot, til overprestene
15 і сказав: Що ви дасте мені, і я видам Його вам? Вони ж заплатили йому тридцять срібних монет.
   
15 og sa: «Hva vil dere gi meg for å utlevere ham til dere?» De betalte ham tretti sølvpenger.
16 І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.
   
16 Og fra da av søkte han en anledning til å forråde ham.
17 Першого дня Опрісноків до Ісуса підійшли учні й запитали: Де хочеш, щоб ми приготували Тобі спожити пасху?
   

Det siste måltidet
17 På den første dagen i de usyrede brøds høytid kom disiplene til Jesus og spurte: «Hvor vil du vi skal gjøre i stand til påskemåltidet for deg?»
18 Він відповів: Ідіть у місто до одного чоловіка й скажіть йому: Учитель каже: Мій час близько, у тебе справлю Пасху зі Своїми учнями.
   
18 Jesus svarte: «Gå inn i byen, til den mannen dere vet, og si til ham: ‘Mesteren sier: Min time er nær; hos deg vil jeg holde påskemåltid med disiplene mine.’»
19 Учні зробили так, як звелів їм Ісус, і приготували пасху.
   
19 Disiplene gjorde som Jesus hadde pålagt dem, og de gjorde i stand påskemåltidet.
   
20 Коли настав вечір, Він сів до столу з дванадцятьма [учнями]
   
20 Da det ble kveld, tok Jesus plass ved bordet sammen med de tolv.
21 і, як вони їли, сказав: Запевняю вас, що один із вас Мене видасть.
   
21 Mens de spiste, sa han: «Sannelig, jeg sier dere: En av dere skal forråde meg.»
22 Дуже сумуючи, кожний почав говорити Йому: Чи не я, Господи?
   
22 Da ble de dypt bedrøvet, og den ene etter den andre sa til ham: «Det er vel ikke meg, Herre?»
23 А Він у відповідь сказав: Той, хто вмочить зі Мною рукою в мисці, — Мене видасть.
   
23 Men han svarte: «Den som har dyppet hånden i fatet sammen med meg, han skal forråde meg.
24 Син Людський іде, як написано про Нього, але горе тій людині, яка зрадить Сина Людського. Краще було б тій людині не народитися!
   
24 Menneskesønnen går bort, som det står skrevet om ham. Men ve det mennesket som forråder Menneskesønnen! Det hadde vært bedre for det mennesket om det aldri var født.»
25 Озвався і Юда, зрадник Його, і сказав: Чи це не я, Учителю? Відповів йому: Ти сказав.
   
25 Judas, han som forrådte ham, spurte da: «Det er vel ikke meg, rabbi?» «Du har sagt det», svarte Jesus.
26 Коли ж вони їли, Ісус, узявши хліб і поблагословивши, переломив, дав учням і сказав: Прийміть, їжте, це — тіло Моє.
   

Nattverden
26 Mens de holdt måltid, tok Jesus et brød, takket og brøt det, ga disiplene og sa: «Ta imot og spis! Dette er min kropp.»
27 Потім узяв чашу і, віддавши подяку, подав їм і сказав: Пийте з неї всі,
   
27 Og han tok et beger, takket, ga dem og sa: «Drikk alle av det!
28 бо це кров Моя [Нового] Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
   
28 For dette er mitt blod, paktens blod, som blir utøst for mange så syndene blir tilgitt.
29 Та кажу вам, що віднині не питиму із цього плоду виноградного аж до того дня, коли його новим питиму з вами в Царстві Мого Отця.
   
29 Jeg sier dere: Fra nå av skal jeg ikke drikke av denne frukten av vintreet før den dagen jeg drikker den ny sammen med dere i min Fars rike.»
30 Заспівавши, вони вийшли на Оливну гору.
   

Jesus forutsier Peters fornektelse
30 Da de hadde sunget lovsangen, gikk de ut til Oljeberget.
31 Тоді каже їм Ісус: Ви всі спокуситеся Мною цієї ночі, бо написано: Уражу пастиря — і розсіються вівці отари.
   
31 Da sier Jesus til dem: «I natt kommer dere alle til å falle fra og vende dere bort fra meg, for det står skrevet:
           Jeg skal slå gjeteren,
           og sauene skal bli spredt.
32 А після Мого воскресіння Я випереджу вас у Галилеї.
   
32 Men etter at jeg er stått opp, skal jeg gå i forveien for dere til Galilea.»
33 У відповідь Петро сказав Йому: Навіть якщо всі спокусяться в Тобі, то я ніколи не спокушуся!
   
33 Peter tok til orde og sa: «Om så alle vender seg bort fra deg, kommer jeg aldri til å gjøre det.»
34 Ісус промовив до нього: Запевняю тебе, що цієї ночі, перш ніж заспіває півень, ти тричі від Мене відречешся.
   
34 Jesus svarte: «Sannelig, jeg sier deg: I natt, før hanen galer, skal du fornekte meg tre ganger.»
35 Каже Йому Петро: Якби мені навіть треба було померти з Тобою, не відречуся від Тебе! Так само сказали і всі учні.
   
35 Men Peter sa: «Om jeg så må dø med deg, vil jeg ikke fornekte deg.» Det samme sa også alle de andre disiplene.
36 Тоді Ісус приходить з ними до місця, яке зветься Гетсиманія, і каже їм: Посидьте тут, поки Я піду і там помолюся.
   

I Getsemane
36 Så kom Jesus sammen med disiplene til et sted som heter Getsemane, og han sa til dem: «Sett dere her mens jeg går dit bort og ber.»
37 І, взявши Петра та двох Зеведеєвих синів, почав сумувати й тужити.
   
37 Han tok med seg Peter og de to Sebedeus-sønnene, og han ble grepet av sorg og gru.
38 Тоді каже їм: Смертельним смутком охоплена душа Моя. Залишайтеся тут і пильнуйте зі Мною!
   
38 Da sa han til dem: « Min sjel er tynget til døden av sorg. Bli her og våk med meg!»
39 І, пройшовши трохи далі, упав долілиць, молячись і кажучи: Отче Мій, якщо можливо, нехай Мене обмине ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти.
   
39 Han gikk fram et lite stykke, kastet seg ned med ansiktet mot jorden og ba: «Min Far! Er det mulig, så la dette begeret gå meg forbi. Men ikke som jeg vil, bare som du vil.»
40 Повертається до учнів і знаходить, що вони сплять, і каже Петрові: То не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?
   
40 Da han kom tilbake til disiplene og fant dem sovende, sa han til Peter: «Så klarte dere ikke å våke med meg en eneste time?
41 Пильнуйте та моліться, щоб не потрапити у спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне.
   
41 Våk og be om at dere ikke må komme i fristelse! Ånden er villig, men kroppen er svak.»
42 Знову відійшов; удруге (почав) молитися, промовляючи: Отче Мій, якщо ця чаша не може обминути, щоб Я не пив її, нехай буде Твоя воля.
   
42 Igjen, for andre gang, gikk han bort og ba: «Min Far! Om ikke dette begeret kan gå forbi meg, og jeg må drikke det, så la viljen din skje.»
43 Повернувшись, побачив, що вони знову спали, бо їхні очі стали важкими.
   
43 Da han kom tilbake, fant han dem igjen sovende, for øynene deres var tunge av søvn.
44 Залишивши їх, Він відійшов, знову помолився (і) втретє повторив ті самі слова.
   
44 Nå forlot han dem og gikk på ny bort og ba den samme bønnen for tredje gang.
45 Тоді приходить до учнів і каже їм: Ви все ще спите й відпочиваєте? Ось наблизилася година, і Син Людський видається в руки грішників.
   
45 Så kom han tilbake til disiplene og sa: «Dere sover og hviler fremdeles? Nå er stunden kommet da Menneskesønnen skal overgis i synderhender.
46 Устаньте, ходімо, бо наблизився Мій зрадник!
   
46 Stå opp, la oss gå! Han som forråder meg, er nær.»
47 Він ще говорив, як прийшов Юда, один із дванадцятьох, а з ним велика юрба з мечами та киями від первосвящеників і старших народу.
   

Jesus blir tatt til fange
47 Og mens han ennå talte, kom Judas, en av de tolv, og med ham en stor flokk som var væpnet med sverd og stokker. De kom fra overprestene og folkets eldste.
48 А той, хто видавав Його, подав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, то Він. Схопіть Його!
   
48 Forræderen hadde avtalt et tegn med dem: «Den jeg kysser, han er det. Grip ham!»
49 Він відразу підійшов до Ісуса і сказав: Радій, Учителю! — та й поцілував Його.
   
49 Han gikk straks bort til Jesus og sa: «Vær hilset, rabbi!» og kysset ham.
50 Ісус запитав його: Друже, для чого ти прийшов? А ті підступили, наклали руки на Ісуса й схопили Його.
   
50 Men Jesus sa til ham: «Venn, nå har du gjort ditt!» Da kom også de andre til, og de la hånd på Jesus og tok ham til fange.
   
51 І ось один із тих, які були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив свого меча і вдарив раба первосвященика й відтяв йому вухо.
   
51 En av dem som var sammen med ham, grep sverdet sitt, trakk det og hogg etter øversteprestens tjener og kuttet av ham øret.
52 Тоді каже йому Ісус: Поверни свого меча на його місце, бо всі, хто бере меч, від меча загинуть.
   
52 Da sa Jesus til ham: «Stikk sverdet ditt på plass igjen. For alle som griper til sverd, skal falle for sverd.
53 Чи ти думаєш, що Я не можу вблагати Мого Отця, аби Він дав Мені понад дванадцять легіонів ангелів?
   
53 Tror du ikke jeg kan be min Far, og han ville straks sende meg mer enn tolv legioner engler?
54 Як. же тоді збудуться Писання, що так має статися?
   
54 Men hvordan skulle da skriftene oppfylles, de som sier at dette må skje?»
55 У той час Ісус промовив до юрби: Немов на розбійника ви вийшли з мечами й киями, щоб Мене схопити; щодня Я перебував у храмі, навчаючи, і ви не схопили Мене.
   
55 I samme stund sa Jesus til flokken: «Dere har rykket ut med sverd og stokker for å gripe meg, som om jeg var en røver. Dag etter dag satt jeg og underviste på tempelplassen, men da grep dere meg ikke!
56 Це ж усе сталося, аби збулося Писання пророків. Тоді всі учні, залишивши Його, втекли.
   
56 Men alt dette er skjedd for at profetenes skrifter skulle oppfylles.»
        Da forlot alle disiplene ham og flyktet.
57 Ті, котрі схопили Ісуса, повели Його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші.
   

Jesus for Det høye råd
57 De som hadde tatt Jesus til fange, førte ham til øverstepresten Kaifas, hvor de skriftlærde og de eldste var samlet.
58 Петро ж ішов за Ним віддалік до двору первосвященика і, увійшовши всередину, сів зі слугами, щоби побачити, чим то закінчиться.
   
58 Men Peter fulgte etter ham på avstand, helt til gårdsplassen hos øverstepresten. Der gikk han inn og satte seg sammen med vaktene for å se hvordan det hele ville ende.
   
59 А первосвященики [та старші] і весь синедріон шукали фальшивого свідчення проти Ісуса, щоби Його вбити,
   
59 Overprestene og hele Rådet prøvde å skaffe falske vitneutsagn mot Jesus for å kunne dømme ham til døden.
60 але не знаходили, хоч виступало багато лжесвідків. Нарешті прийшло двоє
   
60 Men de fikk ikke noe på ham, enda mange sto fram og vitnet falskt. Til sist kom det fram to
61 і кажуть: Він говорив: Я можу зруйнувати Божий храм і за три дні відбудувати.
   
61 som sa: «Denne mannen har sagt: ‘Jeg kan rive ned Guds tempel og bygge det opp igjen på tre dager.’»
62 Первосвященик устав і сказав Йому: Нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать?
   
62 Da reiste øverstepresten seg og sa til ham: «Har du ikke noe å si til det de anklager deg for?»
63 Але Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заклинаю Тебе Богом Живим, щоб Ти сказав нам: Чи Ти Христос — Син Божий?
   
63 Men Jesus tidde. Øverstepresten sa da: «Jeg tar deg i ed ved den levende Gud. Si oss: Er du Messias, Guds Sønn?»
64 Ісус йому відповів: Ти сказав! Однак Я кажу вам: відтепер ви побачите Сина Людського, Який буде сидіти праворуч Сили та прийде на хмарах небесних!
   
64 Jesus svarte: «Du har sagt det. Men jeg sier dere: Fra nå av skal dere få se Menneskesønnen sitte ved Kraftens høyre hånd og komme på himmelens skyer.»
65 Тоді первосвященик роздер свій одяг, кажучи: Він сказав богохульство! Яких ще потребуємо свідків? Ось, тепер ви чули богохульство!
   
65 Da flerret øverstepresten klærne sine og sa: «Han har spottet Gud! Hva skal vi med flere vitner? Nå har dere jo hørt gudsbespottelsen.
66 Як. ви вважаєте? Вони ж у відповідь сказали: Він повинен померти!
   
66 Hva mener dere?» De svarte: «Han er skyldig til å dø.»
67 Тоді плювали Йому в обличчя та били Його, а інші били по щоках
   
67 Så spyttet de ham i ansiktet og slo ham med knyttnevene. Noen slo ham i ansiktet
68 і приговорювали: Пророкуй нам, Христе, хто Тебе вдарив?
   
68 og sa: «Nå kan du være profet for oss, Messias. Hvem var det som slo deg?»
69 Петро сидів ззовні у дворі; до нього підійшла одна служниця, кажучи: І ти був з Ісусом галилейцем!
   

Peter fornekter Jesus
69 Imens satt Peter ute på gårdsplassen. En tjenestejente kom bort til ham og sa: «Du var også med denne galileeren Jesus.»
70 Але він відрікся перед усіма, промовивши: Не знаю, що ти кажеш!
   
70 Men han nektet i alles påhør og sa: «Jeg skjønner ikke hva du snakker om.»
71 Коли ж він вийшов до брами, побачила його інша й каже тим, які там були: Цей був з Ісусом Назарянином!
   
71 Da han gikk ut i porthvelvingen, fikk en annen jente øye på ham og sa til dem som sto der: «Han der var med Jesus fra Nasaret.»
72 І знову відрікся з клятвою: Я не знаю Цієї Людини!
   
72 Peter nektet på ny og sverget på det: «Jeg kjenner ikke den mannen!»
73 Дещо згодом підійшли ті, які там стояли, і сказали Петрові: Та ти справді один з них, бо і твоя говірка тебе виявляє!
   
73 Litt etter kom de som sto der, bort til Peter og sa: «Visst er du en av dem, du også! Dialekten røper deg.»
74 Тоді він почав зарікатися і клястися, що не знав (Цієї) Людини. І враз заспівав півень.
   
74 Da ga han seg til å banne og sverge: «Jeg kjenner ikke denne mannen.» I det samme gol hanen.
75 Тож згадав Петро слова, які сказав Ісус: Перше ніж півень заспіває, ти тричі відречешся від Мене. І, вийшовши геть, він гірко заплакав. 75 Da husket Peter det Jesus hadde sagt til ham: «Før hanen galer, skal du fornekte meg tre ganger.» Og han gikk ut og gråt bittert.
< Forrige kapittelNeste kapittel >

03. juli 2022

Dagens bibelord

Matteus 9,35–38

Les i nettbibelen

35Jesus gjekk no omkring i alle byane og landsbyane. Han underviste i synagogane deira og forkynte evangeliet om riket og lækte all sjukdom og plage. ... Vis hele teksten

35Jesus gjekk no omkring i alle byane og landsbyane. Han underviste i synagogane deira og forkynte evangeliet om riket og lækte all sjukdom og plage. 36Og då han såg alt folket, fekk han inderleg medkjensle med dei, for dei var forkomne og hjelpelause, som sauer utan gjetar. 37Då sa han til læresveinane: «Grøda er stor, men arbeidsfolka er få. 38Be då han som er herre over grøda, at han må senda ut arbeidsfolk til å hausta inn grøda si.»