Bibelsøk

Søk
Velg oversettelse
Hvor finner jeg...

.

Tilbake til oversikten

Перше послання до Коринтян

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

< Forrige kapittelNeste kapittel >
15Звіщаю вам, брати, Євангеліє, яке я вам сповістив, яке ви прийняли, в якому стоїте і
   

Oppstandelsen
15Jeg kunngjør for dere, søsken, det evangelium jeg forkynte dere, det dere også tok imot, det dere også står på.
 2 яким спасаєтеся, коли дотримуєте слово таким, яким я вам його сповістив; якщо ж ні, — ви повірили надаремно.
   
 2 Gjennom det blir dere også frelst, når dere holder fast på ordet slik jeg forkynte det, ellers blir det forgjeves at dere kom til tro.
 3 Найперше я вам передав те, що й прийняв, що Христос, згідно з Писанням, помер за наші гріхи,
   
 3 For først og fremst overga jeg til dere det jeg selv har tatt imot,
          at Kristus døde for våre synder etter skriftene,
          
   
 4 і Він був похований, і третього дня воскрес, згідно з Писанням;
   
 4 at han ble begravet,
          at han sto opp den tredje dagen etter skriftene,
          
   
 5 і з’явився Кифі, тоді дванадцятьом;
   
 5 og at han viste seg for Kefas og deretter for de tolv.
 6 після того Він з’явився одночасно понад п’ятистам братам, з яких багато хто живе ще й донині, а деякі спочили.
   
 6 Deretter viste han seg for mer enn fem hundre søsken på én gang. Av dem lever de fleste ennå, men noen er sovnet inn.
 7 Пізніше з’явився Якову, а тоді — усім апостолам;
   
 7 Deretter viste han seg for Jakob, deretter for alle apostlene.
 8 нарешті з’явився і мені, — наче якомусь недоноскові.
   
 8 Aller sist viste han seg for meg, jeg som bare er et ufullbåret foster.
 9 Адже я найменший з апостолів, недостойний називатися апостолом, оскільки я переслідував Божу Церкву.
   
 9 For jeg er den minste av apostlene, jeg er ikke verdig til å kalles apostel, for jeg har forfulgt Guds kirke.
10 Та благодаттю Божою я є тим, ким є. Його благодать, що в мені, не була марною, бо я трудився більше за них усіх; втім, не я, а Божа благодать, що (була) зі мною.
   
10 Men ved Guds nåde er jeg det jeg er, og hans nåde mot meg har ikke vært bortkastet. For jeg har arbeidet mer enn noen av dem, det vil si ikke jeg, men Guds nåde som er med meg.
11 Тож чи я, чи вони, але ми так проповідуємо, і так ви повірили.
   
11 Men enten det er jeg eller de andre – dette forkynner vi, og dette har dere tatt imot i tro.
   
12 Коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес із мертвих, то як деякі з вас кажуть, що немає воскресіння мертвих?
   
12 Men når det blir forkynt at Kristus er stått opp fra de døde, hvordan kan noen blant dere da si at det ikke finnes noen oppstandelse fra de døde?
13 Якщо немає воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес.
   
13 For hvis de døde ikke står opp, er heller ikke Kristus stått opp.
14 А якщо Христос не воскрес, тоді марна й проповідь наша, марна й віра ваша.
   
14 Men er ikke Kristus stått opp, da er vårt budskap tomt, og deres tro er også tom.
15 Ми ж виявляємося неправдивими Божими свідками, бо засвідчили про Бога, що Він воскресив Христа, Якого не воскресив, якщо насправді мертві не воскресають.
   
15 Da står vi som falske vitner om Gud. For da har vi vitnet imot Gud når vi sier at han har oppreist Kristus, noe han ikke har gjort hvis døde ikke står opp.
16 Адже коли мертві не воскресають, то й Христос не воскрес.
   
16 For hvis døde ikke står opp, er jo heller ikke Kristus stått opp.
17 Якщо ж Христос не воскрес, (тоді) віра ваша марна: ви (все) ще в гріхах ваших.
   
17 Men hvis Kristus ikke er stått opp, da er deres tro uten mening, og dere er fremdeles i deres synder.
18 Тоді й ті, які упокоїлися у Христі, загинули!
   
18 Da er også de fortapt som har sovnet inn i Kristus.
19 Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей!
   
19 Hvis vårt håp til Kristus gjelder bare for dette livet, er vi de ynkeligste av alle mennesker.
   
20 Та тепер Христос устав з мертвих, — первісток з покійних.
   
20 Men nå er jo Kristus stått opp fra de døde, som førstegrøden av dem som er sovnet inn.
21 Оскільки смерть через людину, — то через людину й воскресіння мертвих.
   
21 Fordi døden kom ved et menneske, er også de dødes oppstandelse kommet ved et menneske.
22 Як. в Адамі всі помирають, так у Христі всі оживуть.
   
22 For slik alle dør på grunn av Adam, skal alle få liv ved Kristus.
23 Кожний у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, які Христові, — під час Його приходу,
   
23 Men hver i sin tur: Kristus er førstegrøden. Deretter, ved hans gjenkomst, følger de som hører Kristus til.
24 а потім — кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли знищить усяку владу, усяке панування та силу.
   
24 Så kommer slutten, når han overgir sin kongsmakt til Gud, sin Far, etter at han har tilintetgjort alle makter, myndigheter og krefter.
25 Бо Йому належить царювати, доки не покладе всіх Своїх ворогів Собі під ноги.
   
25 For han skal være konge helt til Gud har lagt alle fiender under hans føtter.
26 Останній ворог, який буде знищений, — це смерть,
   
26 Den siste fienden som blir tilintetgjort, er døden.
27 бо все підкорив Йому під ноги. Коли ж каже, що все вже підкорене, то ясно, що це за винятком Того, Хто підкорив Йому все.
   
27 For alt la han under hans føtter. Når det står alt, er det klart at Gud er unntatt. Det er jo Gud som legger alt under ham.
28 Коли ж підкорить Йому все, тоді й Сам Син підкориться Тому, Хто підкорив Йому все, щоб Він був Богом усім і в усьому.
   
28 Men når alt er underlagt ham, skal også Sønnen selv underordne seg Gud, som har lagt alt under ham, og Gud skal være alt i alle.
   
29 Бо що роблять ті, які хрестяться заради мертвих? Якщо мертві взагалі не встають, то навіщо хреститися задля мертвих?
   
29 Hvorfor lar noen seg døpe for de døde? Hvis de døde ikke står opp, hvorfor lar de seg da døpe for dem?
30 Для чого ми постійно наражаємося на небезпеки?
   
30 Og hvorfor utsetter vi oss da for fare hver time på dagen?
31 Я щодня помираю; така ваша похвала, брати, яку маю в Христі Ісусі, нашому Господі.
   
31 Ja, mine søsken, jeg dør hver dag, det er like sant som at jeg er stolt av dere i Kristus Jesus.
32 Коли я боровся зі звірами в Ефесі як людина, то яка мені (від того) користь? Якщо мертві не встають, то «будемо їсти і пити, бо завтра помремо».
   
32 Var det bare med et rent menneskelig håp jeg kjempet mot ville dyr i Efesos, hva godt hadde det tjent til for meg? Hvis de døde ikke står opp, så
           la oss spise og drikke,
           for i morgen dør vi!
33 Не давайте себе обманути: погане товариство псує добрі звичаї.
   
33 La dere ikke føre vill!
          «Dårlig selskap ødelegger gode vaner.»
34 Станьте насправді тверезими й не грішіть, бо деякі, кажу вам на сором, Бога не знають.
   
34 Våkn opp av rusen for alvor, og synd ikke! Noen av dere kjenner ikke Gud. Det er en skam for dere at jeg må si det.
   
35 Але дехто скаже: Як. же мертві встануть? В якому тілі прийдуть?
   
35 Men nå vil vel noen si: «Hvordan står de døde opp? Hva slags kropp har de?»
36 Нерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не помре.
   
36 Du uforstandige menneske! Det du sår, får da ikke liv igjen uten at det dør.
37 І те, що ти сієш, то не майбутнє тіло сієш, а тільки зерно, яке прийдеться, — пшениці чи чогось іншого.
   
37 Og det du sår, er jo ikke den planten som kommer opp, men et nakent korn, av hvete eller et annet slag.
38 А Бог дає йому тіло, яке забажає: кожному насінню — власне тіло.
   
38 Gud lar det få den skikkelse som han vil, hvert enkelt slag får sin egen skikkelse.
   
39 Не кожне тіло є таким самим тілом; інше тіло в людей, інше — у тварин, інше — в риб, інше — у птахів.
   
39 Ikke alt kjøtt er av samme slag. Det er ett slag hos mennesker, ett hos fe, ett hos fugl og ett hos fisk.
40 Є тіла небесні й тіла земні. Але одна слава в небесних, а інша — у земних.
   
40 Og det finnes himmelske kropper og jordiske kropper; de himmelske har én glans, de jordiske en annen.
41 Інша слава в сонця, інша слава в місяця, інша слава в зірок, бо зірка від зірки відрізняється славою.
   
41 Én glans har solen, en annen har månen og en annen igjen har stjernene. Ja, én stjerne skiller seg fra en annen i glans.
   
42 Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, встає в нетлінні;
   
42 Slik er det også med de dødes oppstandelse. Det blir sådd i forgjengelighet, det står opp i uforgjengelighet.
43 сіється в неславі, встає в славі; сіється в немочі, встає в силі;
   
43 Det blir sådd i vanære, det står opp i herlig glans. Det blir sådd i svakhet, det står opp i kraft.
44 сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Якщо є тіло душевне, то є й духовне.
   
44 Det blir sådd en kropp som hadde sjel, det står opp en åndelig kropp.
        Om det finnes en kropp med sjel, finnes det også en åndelig kropp. For slik står det skrevet:
45 Так і написано: Перша людина — Адам — став живою душею, а останній Адам — Дух, Який оживляє.
   
45 Det første mennesket, Adam, ble en levende sjel. Den siste Adam ble en ånd som gir liv.
46 Але не духовний спочатку, а душевний; потім — духовний.
   
46 Det åndelige var altså ikke det første, men det sjelelige. Deretter kom det åndelige.
47 Перша людина — із землі, земна. Друга Людина, [Господь], — з неба.
   
47 Det første mennesket var fra jorden og skapt av jord, det andre mennesket er fra himmelen.
48 Який земний — такі й земні, і Який небесний — такі й небесні.
   
48 Slik det første jordiske mennesket var, slik er også de andre jordiske. Og slik den himmelske er, slik skal også de himmelske være.
49 І як ми носили образ земного, так носитимемо образ небесного.
   
49 På samme måte som vi har båret det jordiske menneskets bilde, skal vi også bære den himmelskes bilde.
50 Ось що кажу, брати: тіло й кров Божого Царства успадкувати не можуть, і тління нетлінного не успадковує.
   
50 Men det sier jeg, søsken: Kjøtt og blod kan ikke arve Guds rike, og det forgjengelige skal ikke arve uforgjengelighet.
   
51 Ось кажу вам таємницю: не всі ми впокоїмося, але всі перемінимося, —
   
51 Se, jeg sier dere en hemmelighet: Vi skal ikke alle sovne inn, men vi skal alle forvandles,
52 раптово, миттєво, при останній сурмі; вона засурмить — і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемінимося.
   
52 brått, på et øyeblikk, ved det siste basunstøt. For basunen skal lyde, de døde skal stå opp i uforgjengelighet, og vi skal bli forvandlet.
53 Адже це тлінне має зодягнутися в нетління, і це смертне (має) зодягнутися в безсмертя.
   
53 For det forgjengelige må bli kledd i uforgjengelighet, og det dødelige må bli kledd i udødelighet.
54 Коли ж це тлінне зодягнеться в нетління, а смертне зодягнеться в безсмертя, тоді збудуться написані слова: Смерть поглинута перемогою!
   
54 Og når dette forgjengelige er kledd i uforgjengelighet og dette dødelige er kledd i udødelighet, da oppfylles det som står skrevet:
           Døden er oppslukt, seieren vunnet.
          
   
55 Смерте, де твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?
   
55  Død, hvor er din brodd?
           Død, hvor er din seier?
56 Жало смерті — це гріх, а сила гріха — Закон.
   
56 Dødens brodd er synden, og syndens kraft er loven.
57 Та подяка Богові, що Він дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа.
   
57 Men Gud være takk som gir oss seier ved vår Herre Jesus Kristus!
58 Тому, мої любі брати, будьте стійкі, непохитні, завжди відзначайтеся в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця в Господі не даремна. 58 Derfor, mine kjære søsken, stå fast og urokkelig. Arbeid raust og rikelig for Herren! For dere vet at i Herren er ikke deres strev forgjeves.
< Forrige kapittelNeste kapittel >

13. august 2022

Dagens bibelord

1. Mosebok 25,21–34

Les i nettbibelen

21Isak ba til Herren for sin kone, for hun var barnløs. Herren bønnhørte ham, og Rebekka, hans kone, ble med barn. 22Men da barna sloss med hverandre inne i henne, sa hun: «Hvorfor hender det meg noe slikt?» Og hun gikk for å søke råd hos Herren. ... Vis hele teksten

21Isak ba til Herren for sin kone, for hun var barnløs. Herren bønnhørte ham, og Rebekka, hans kone, ble med barn. 22Men da barna sloss med hverandre inne i henne, sa hun: «Hvorfor hender det meg noe slikt?» Og hun gikk for å søke råd hos Herren. 23Herren sa til henne: «To folkeslag er i ditt morsliv, to folk skal skilles før de blir født. Det ene blir sterkere enn det andre, den eldste skal tjene den yngste.» 24Da tiden kom og hun skulle føde, var det tvillinger i morslivet hennes. 25Den første som kom, var rød og hårete som en fell over hele kroppen. De kalte ham Esau. 26Så kom broren; han holdt Esau i hælen med hånden. Derfor kalte de ham Jakob. Isak var seksti år gammel da de ble født. 27Guttene vokste opp, og Esau ble en dyktig jeger, en mann som holdt til ute på marken. Jakob ble en rolig mann som holdt seg ved teltene. 28Isak elsket Esau, for Isak spiste gjerne kjøtt av vilt; men Rebekka elsket Jakob. 29En gang Jakob holdt på å koke suppe, kom Esau hjem fra marken. Han var sliten. 30Esau sa til Jakob: «Skynd deg, gi meg noe å spise av det røde, det røde du har der, for jeg er sliten!» Derfor kalte de ham Edom. 31Men Jakob sa: «Først må du selge meg førstefødselsretten din!» 32Esau svarte: «Se, jeg holder på å dø! Hva skal jeg med førstefødselsretten?» 33«Sverg på det først!» sa Jakob. Så sverget han og solgte førstefødselsretten sin til Jakob. 34Da ga Jakob ham brød og linsesuppe. Han spiste og drakk, reiste seg og gikk. Slik viste Esau forakt for førstefødselsretten.