Bibelsøk

Søk
Velg oversettelse
Hvor finner jeg...

.

Tilbake til oversikten

Друга книга Хронiк (2-а книга паралiпоменон)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36

< Forrige kapittelNeste kapittel >

Знищення Йосафатових ворогів
20І сталося після того, що моавійці та аммонійці, разом з деякими маонійцями, пішли проти Йосафата війною.
   

Herren gir Josjafat seier
20En tid etter hendte det at moabittene og ammonittene og sammen med dem noen me'unitter gikk til krig mot Josjafat.
 2 Тож прийшли до Йосафата вісники з повідомленням: Проти тебе рухається з іншого боку моря, з Араму, величезне військо, яке вже знаходиться в Хацецон-Тамарі, тобто Ен-Ґеді.
   
 2 Det kom noen og sa til Josjafat: «Det kommer en stor styrke mot deg fra den andre siden av sjøen, fra Edom. De står allerede i Haseson-Tamar» – det er En-Gedi.
 3 Йосафата охопив страх, він вирішив звернутися за допомогою до ГОСПОДА, оголосивши піст у всій Юдеї.
   
 3 Da ble Josjafat redd, og han vendte seg til Herren for å søke råd hos ham. Så ropte han ut en faste over hele Juda.
 4 Юдеї зібрались, щоб звернутись до ГОСПОДА про допомогу, – прийшли з усіх міст Юдеї, аби разом молитись ГОСПОДУ.
   
 4 Judeerne samlet seg for å søke råd hos Herren. Fra alle byene i Juda kom de for å be Herren om råd.
   
 5 Йосафат встав перед громадою людей з Юдеї та Єрусалима в ГОСПОДНЬОМУ Храмі, навпроти нового двора,
   
 5 Josjafat sto fram midt i forsamlingen av folk fra Juda og Jerusalem, i Herrens hus, foran den nye forgården,
 6 й заволав: ГОСПОДИ, Боже наших батьків! Хіба не Ти (є) Богом на небесах»? Адже Ти владарюєш над усіма царствами народів, Твоя рука міцна й потужна, так що немає такого, хто міг би Тобі протистояти!
   
 6 og sa:
        
           Herre, våre fedres Gud!
          Det er du som er Gud i himmelen,
          og som hersker over alle folkeslagenes kongeriker.
          I din hånd er makt og velde,
          og ingen kan stå seg mot deg.
          
   
 7 Хіба не Ти, Боже наш, прогнав мешканців цього краю з-перед Твого ізраїльського народу і дав його нащадкам Авраама, Свого приятеля, навіки?
   
 7 Du, vår Gud,
          drev ut dem som bodde i dette landet,
          for ditt folk Israel,
          og du ga det til din venn Abrahams ætt til evig tid.
          
   
 8 Вони замешкали в ньому, і збудували тут Храм для Твого Імені, говорячи:
   
 8 Der bosatte de seg,
          og der bygde de en helligdom for ditt navn og sa:
          
   
 9 Якщо нагряне на нас лихо, караючий меч, моровиця чи голод, то ми станемо перед цим Храмом й перед Тобою, – оскільки тут, у цьому Храмі, перебуває Твоє Ім’я, й будемо волати до Тебе в нашому горі, то Ти почуєш, і спасеш!
   
 9 «Hvis noe ondt rammer oss,
          sverd, straff, pest eller sult,
          da vil vi stille oss foran dette huset,
          for ditt ansikt;
          for i dette huset bor ditt navn.
          Vi vil rope til deg i vår nød,
          og du vil høre og frelse.»
          
   
10 І ось тепер аммонійці, моавійці та (мешканці) гори Сеір, через (територію ) яких Ти не дозволив Ізраїлеві пройти, коли вони йшли з Єгипетського краю, – тоді вони їх обминули і не знищили їх.
   
10 Se nå på ammonittene, moabittene
          og folket fra fjellandet Se'ir.
          Du lot ikke israelittene trenge inn blant dem
          da de kom fra Egypt;
          de bøyde av og utryddet dem ikke.
          
   
11 І ось тепер вони (так) нам відплачують, що виступають проти нас аби нас прогнати із Твоєї спадщини, яку Ти нам дав (у володіння).
   
11 Men se hvordan de lønner oss!
          Nå kommer de for å drive oss bort
          fra din eiendom, den du ga oss i eie.
          
   
12 Боже наш! Зверши над ними Свій суд. Адже ми безсилі щодо цієї величезної навали, яка рухається проти нас, і ми не знаємо, що нам робити з ними, тому наші очі (звернені) до Тебе!
   
12 Vår Gud, du skal dømme dem.
          For vi står maktesløse overfor denne store styrken
          som kommer mot oss.
          Vi vet ikke hva vi skal gjøre;
          men våre øyne er vendt mot deg.
        
13 У цей час усі юдеї, і навіть їхні малі діти, їхні жінки та їхні сини стояли перед ГОСПОДОМ.
   
13 Alle judeerne sto der for Herrens ansikt med sine familier, sine kvinner og barn.
14 І ось серед цього зібрання народу ГОСПОДНІЙ Дух зійшов на Яхазіела, сина Захарії, сина Банаї, сина Єіїла, сина Маттанії, левіта із нащадків Асафа,
   
14 Midt i forsamlingen kom Herrens ånd over levitten Jahasiel, sønn av Sakarja, sønn av Benaja, sønn av Je'iel, Mattanjas sønn, som var av Asafs slekt.
15 і він сказав: Уважно слухайте, усі юдеї, мешканці Єрусалима, – як і ти, царю Йосафате! Так говорить до вас ГОСПОДЬ: Не бійтеся й не жахайтесь цієї численної навали! Адже це не ваша війна, а Божа!
   
15 Han sa: «Lytt, alle judeere og dere som bor i Jerusalem, og du, kong Josjafat! Så sier Herren til dere: Vær ikke redde og mist ikke motet av denne store styrken; for dette er ikke deres kamp, men Guds.
16 Завтра вирушайте проти них! Зараз вони підіймаються схилом Ціц, і ви їх зустрінете на краю долини перед пустелею Єруїл.
   
16 Dra ned mot dem i morgen når de er på vei oppover Sis-bakken. Dere kommer til å møte dem ved enden av kløften ut mot Jeruel-ørkenen.
17 Проте не вашою справою буде там воювати! Усі юдеї і мешканці Єрусалима, просто там зупиніться, стійте і спостерігайте за ГОСПОДНІМ порятунком для вас! Не бійтесь і не жахайтесь! Завтра вирушайте проти них, а ГОСПОДЬ буде з вами!
   
17 Men det er ikke dere som skal kjempe denne gangen. Dere skal bare stille dere opp og bli stående, så skal dere se hvordan Herren frelser dere, Juda og Jerusalem. Vær ikke redde og mist ikke motet! Dra ut mot dem i morgen! Herren skal være med dere.»
   
18 Після цього Йосафат схилив свою голову долілиць, тоді як усі юдеї та мешканці Єрусалима впали перед ГОСПОДОМ, щоб поклонитися ГОСПОДУ.
   
18 Da bøyde Josjafat seg med ansiktet mot jorden, og hele Juda og alle som bodde i Jerusalem, falt ned for Herren og tilba ham.
19 В той час левіти з нащадків кегатівців та з нащадків кореян, піднялись, потужним голосом прославляючи ГОСПОДА, Бога Ізраїлю.
   
19 De levittene som hørte til Kehat- og Korah-sønnene, reiste seg for å lovsynge Herren, Israels Gud, med høy og kraftig stemme.
   
20 Уставши рано-вранці, вони вирушили в пустелю Текоя. Але перед тим як йти, Йосафат піднявся й промовив: Послухайте мене, юдеї і мешканці Єрусалима! Довіртесь ГОСПОДУ, вашому Богові, й будьте спокійні! Вірте Його пророкам, і вам пощастить!
   
20 Tidlig neste morgen brøt de opp og dro ut til Tekoa-ørkenen. Med det samme de dro ut, trådte Josjafat fram og sa: «Hør på meg, judeere og dere som bor i Jerusalem! Vær tro mot Herren deres Gud, så skal dere stå støtt! Vær tro mot profetene hans, så skal dere ha lykken med dere!»
21 Порадившись з народом, цар поставив ГОСПОДНІХ співців, котрі, одягнуті в святі шати, повинні були йти попереду військових, й, співаючи, говорити такі слова: Прославляйте ГОСПОДА, тому що Його милосердя вічне!
   
21 Etter å ha rådført seg med folket valgte han ut sangere som skulle lovprise Herren i hellig prakt. De dro ut i spissen for krigerne mens de sang: «Pris Herren, evig varer hans miskunn!»
   
22 І от, щойно вони почали співати гімн хвали і слави, ГОСПОДЬ викликав ворожнечу між аммонійцями, моавійцями і (мешканцями ) гори Сеір, котрі виступили проти Юдеї, й вони були знищені.
   
22 Så snart de stemte i med jubelrop og lovsang, lot Herren ammonittene, moabittene og folket fra Se'ir-fjellene, de som rykket fram mot judeerne, falle i bakhold. Slik ble de slått.
23 Отож, піднялися аммонійці й моавійці проти мешканців гори Сеір, щоб учинити (їх) закляттям і винищити. Покінчивши з мешканцями Сеіру, вони стали убивати один одного.
   
23 Da vendte ammonittene og moabittene seg mot folket fra Se'ir-fjellene for å slå dem med bann og utrydde dem. Da de hadde gjort ende på folket fra Se'ir, ga de seg til å utrydde hverandre.
24 Коли ж юдеї підійшли до вартової башти, що на початку пустелі, й подивились на той натовп, то побачили самі лише трупи, що лежали на землі, – ніхто не врятувався.
   
24 Da judeerne kom fram til utsiktspunktet over ørkenen og så seg om etter hærstyrken, fikk de øye på de falne som lå døde på jorden. Ingen hadde sluppet unna.
25 Коли ж прибули Йосафат зі своїм військом, щоб зібрати здобич, то виявили дуже багато різного майна, одежі та коштовних речей і посуду; вони набрали стільки здобичі, що не могли понести. Здобичі було (так) багато, що вони збирали три дні.
   
25 Josjafat og hans folk dro da dit for å ta bytte, og de fant en mengde dyr, gods, klær og verdifulle ting. De tok mer enn de kunne bære. Tre dager varte plyndringen, så stort var byttet.
   
26 А четвертого дня всі зібрались у Долині Благословення, оскільки там вони благословляли ГОСПОДА. Це місце й до цього часу має назву: Долина Благословення.
   
26 På den fjerde dagen kom de sammen i Beraka-dalen, for der velsignet de Herren. Derfor kalte de dette stedet Beraka-dalen, og det heter det den dag i dag.
27 нарешті всі юдеї й мешканці Єрусалима на чолі з Йосафатом вирушили назад й повернулись з радістю в Єрусалим, тому що ГОСПОДЬ подарував їм свято перемоги над своїми ворогами.
   
27 Så vendte mennene fra Juda og Jerusalem tilbake, med Josjafat i spissen. Glade vendte de tilbake til Jerusalem, for Herren hadde gitt dem grunn til å glede seg over fiendene.
28 Вони ввійшли в Єрусалим під звуки мелодій на цитрах, арфах і трубах, й урочисто вступили в ГОСПОДНІЙ Храм.
   
28 Med harper, lyrer og trompeter dro de inn i Jerusalem, til Herrens hus.
29 Після цього Божий страх оволодів усіма царствами сусідніх країн, адже вони почули, що Сам ГОСПОДЬ воював з ворогами Ізраїлю.
   
29 Redsel for Gud kom over alle land og riker da de hørte at Herren hadde kjempet mot Israels fiender.
30 Що ж до царства Йосафата, то воно отримало довколишній спокій, яким наділив його Бог. 30 Nå var det ro i Josjafats rike; for hans Gud lot ham få fred på alle kanter.
   

Йосафатова провина
31 Отже, Йосафат і далі владарював у Юдеї. Він зійшов на царський престол, коли йому було тридцять п’ять років, і двадцять п’ять років царював у Єрусалимі. Його матір, на ім’я Азува, була дочкою Шілхі.
   
31 Slik regjerte Josjafat over Juda. Han var trettifem år gammel da han ble konge, og han regjerte i Jerusalem i tjuefem år. Hans mor het Asuba og var datter av Sjilhi.
32 Він дотримувався дороги свого батька Аси, й не відхиляючись від неї, чинив те, що було до вподоби ГОСПОДУ.
   
32 Josjafat fulgte i sin far Asas fotspor og vek ikke av fra dem. Han gjorde det som var rett i Herrens øyne.
33 Однак узвишшя не були усунені, а народ так і не навернув свого серця до Бога своїх батьків.
   
33 Likevel ble ikke offerhaugene nedlagt, og folket hadde ennå ikke vendt sitt hjerte til fedrenes Gud.
34 Усі інші оповіді про Йосафата, від початку й до кінця, описані в Спогадах Єгу Сина Ханані, й увійшли в Книгу Царів Ізраїлю.
   
34 Det som ellers er å fortelle om Josjafat, fra først til sist, står skrevet i krøniken til Jehu, Hananis sønn. Den er tatt med i boken om Israels konger.
   
35 Але потім юдейський цар Йосафат об’єднався з Ахазією, (сином Ахава, ) царем Ізраїлю, котрий діяв нечестиво.
   
35 Siden allierte Juda-kongen Josjafat seg med Israels-kongen Ahasja, han som var skyldig i så mye urett.
36 Він співпрацював з ним в побудові кораблів, щоб ходити до Таршішу. Вони будували кораблі в Еціон-Ґавері.
   
36 Han gikk sammen med ham om å bygge skip som skulle gå til Tarsis. De bygde skipene i Esjon-Geber.
37 Тоді Елієзер, син Додави, з Мареші, провістив щодо Йосафата такі слова: Через те що ти об’єднався з Ахазією, ГОСПОДЬ зруйнує твої справи, – і кораблі були розбиті. Тож вони не змогли піти до Таршішу. 37 Da profeterte Elieser, sønn av Dodava fra Maresja, mot Josjafat og sa: «Fordi du har alliert deg med Ahasja, kommer Herren til å ødelegge ditt verk.» Skipene forliste og kunne ikke seile til Tarsis.
< Forrige kapittelNeste kapittel >

01. desember 2022

Dagens bibelord

1. Peter 1,3–5

Les i nettbibelen

3Lovet være Gud, vår Herre Jesu Kristi Far, han som i sin rike miskunn har født oss på ny til et levende håp ved Jesu Kristi oppstandelse fra de døde, 4til en arv som aldri forgår, aldri skitnes til og aldri visner. Den er gjemt i himmelen for dere, ... Vis hele teksten

3Lovet være Gud, vår Herre Jesu Kristi Far, han som i sin rike miskunn har født oss på ny til et levende håp ved Jesu Kristi oppstandelse fra de døde, 4til en arv som aldri forgår, aldri skitnes til og aldri visner. Den er gjemt i himmelen for dere, 5dere som i Guds kraft blir bevart ved tro så dere når fram til frelsen. Den ligger alt ferdig til å bli åpenbart ved tidens ende.

Dagens bibelord

1. Peter 1,3–5

Les i nettbibelen

3Lova vere Gud, vår Herre Jesu Kristi Far, han som i si store miskunn har fødd oss på nytt til ei levande von ved Jesu Kristi oppstode frå dei døde! ... Vis hele teksten

3Lova vere Gud, vår Herre Jesu Kristi Far, han som i si store miskunn har fødd oss på nytt til ei levande von ved Jesu Kristi oppstode frå dei døde! 4Han har fødd oss til ein arv som aldri forgår, aldri blir skitna til og aldri visnar. Denne arven er gøymd i himmelen for dykk, 5de som i Guds kraft blir haldne oppe ved tru så de når fram til frelsa. Ho ligg alt ferdig til å bli openberra i den siste tid.

Dagens bibelord

1. Peter 1,3–5

Les i nettbibelen

3Máidnojuvvon lehkos Hearrámet Jesus Kristusa Ipmil ja Áhčči! Stuorra váibmoláđisvuođastis son lea riegádahttán min ođđasis ealli doivui Jesus Kristusa bajásčuožžileami bokte jábmiid luhtte, ... Vis hele teksten

3Máidnojuvvon lehkos Hearrámet Jesus Kristusa Ipmil ja Áhčči! Stuorra váibmoláđisvuođastis son lea riegádahttán min ođđasis ealli doivui Jesus Kristusa bajásčuožžileami bokte jábmiid luhtte, 4nohkameahttun, duolvatmeahttun ja goldnameahttun árbái mii lea vurkejuvvon albmái din várás. 5Dasgo Ipmila fápmu várjala din oskku bokte dan bestojupmái mii lea gárvvis almmustuvvat maŋimuš áiggi.