Bibelsøk

Søk
Velg oversettelse
Hvor finner jeg...

.

Tilbake til oversikten

Друга книга Хронiк (2-а книга паралiпоменон)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36

< Forrige kapittelNeste kapittel >
6Тоді промовив Соломон: ГОСПОДИ, Котрий говорив, що приходитимеш в густій хмарі!
   

Salomos bønn ved tempelvigslingen
6Da sa Salomo:
           Herren har sagt
          at han vil bo i en mørk sky.
          
   
 2 Я збудував для Тебе цей величний Храм, місце, де Ти перебуватимеш повіки! –
   
 2 Men nå har jeg bygd deg en praktfull bolig,
          et sted der du kan bo for alltid.
 3 цар обернувся, і поблагословив усю громаду Ізраїлю, в той час як усі зібрані ізраїльтяни стояли, –
   
 3 Så snudde kongen seg og velsignet hele Israels menighet mens de sto.
 4 а він продовжив: Благословенний Ти, ГОСПОДИ, Боже Ізраїлю, Котрий силою Своєю здійснив те, що раніше промовив Своїми устами до мого батька Давида, запевняючи:
   
 4 Han sa: Velsignet er Herren, Israels Gud, som med sine hender har fullført det han med sin munn lovet min far David da han sa:
 5 Від того дня, коли Я вивів Мій народ з Єгипетського краю, Я не вибирав з-посеред усіх племен Ізраїлю міста, аби в ньому побудувати Храм для перебування Мого Імені. Я не обирав (з цією метою) жодного мужа, який був володарем над Моїм народом Ізраїлем,
   
 5 «Fra den dagen jeg førte mitt folk ut av Egypt, har jeg ikke valgt ut noen by i alle Israels stammer for at det skulle bygges et hus der til bolig for mitt navn. Jeg valgte heller ikke ut noen til å være fyrste over mitt folk Israel.
 6 але Я вибрав Єрусалим, аби там перебувало Моє Ім’я, а також Я обрав Давида, щоб він очолив Мій ізраїльський народ.
   
 6 Men så valgte jeg ut Jerusalem til bolig for mitt navn, og jeg valgte David til å herske over mitt folk Israel.»
 7 Саме у мого батька Давида виникла ідея побудувати Храм для Імені ГОСПОДА, Бога Ізраїлю.
   
 7 Min far David hadde i sinne å bygge et hus for navnet til Herren, Israels Gud.
 8 Але ГОСПОДЬ сказав моєму батькові Давидові: Те, що ти вирішив побудувати Храм для Мого Імені, (правильно); добре, що в тебе виникла така ідея, –
   
 8 Men Herren sa til min far David: «Da du hadde i sinne å bygge et hus for mitt navn, var hensikten god.
 9 проте не ти будуватимеш цей Храм, а твій син, котрий народжений від тебе, – він збудує Храм для Мого Імені.
   
 9 Likevel, det er ikke du som skal bygge huset, men din sønn, som er av ditt eget kjøtt og blod. Han skal bygge huset for mitt navn.»
10 ГОСПОДЬ дотримався Свого слова, яке провістив, – адже я зайняв місце свого батька Давида, зійшовши на престол Ізраїлю, як заповів ГОСПОДЬ, і я збудував Храм для Імені ГОСПОДА, Бога Ізраїлю;
   
10 Nå har Herren oppfylt det ordet han talte. Jeg har fulgt etter min far David og har tatt sete på Israels trone, slik Herren har sagt, og jeg har bygd huset for navnet til Herren, Israels Gud.
11 я поставив у ньому Ковчег, у якому знаходиться ГОСПОДНІЙ Заповіт, який Він уклав з ізраїльтянами. 11 Der har jeg satt paktkisten som inneholder den pakten som Herren sluttet med israelittene.
   

Соломонова молитва
12 Потім він став перед ГОСПОДНІМ жертовником у присутності усієї громади Ізраїлю, і зняв догори свої руки, –
   
12 Så sto Salomo for Herrens alter midt foran hele Israels menighet og bredte hendene ut.
13 в цей момент Соломон знаходився на мідному підвищенні, яке він зробив, завдовжки п’ять ліктів, завширшки також п’ять ліктів і заввишки півтора лікті, й помістив його посеред двору, – тепер він стояв на ньому на колінах перед усією ізраїльською громадою з простягнутими до неба руками,
   
13 Han hadde laget en forhøyning av bronse og satt den midt i tempelgården. Den var fem alen lang, fem alen bred og tre alen høy. På den sto han nå. Så falt han på kne foran hele Israels menighet, bredte hendene ut mot himmelen
14 та говорив: ГОСПОДИ, Боже Ізраїлю! Немає рівного Тобі Бога ні на небі, ані на землі, Який дотримувався б Заповіту і милосердя щодо Своїх слуг, котрі усім своїм серцем служать Тобі!
   
14 og sa:
         Herre, Israels Gud! Det er ingen Gud som du, verken i himmelen eller på jorden. Du holder pakten og viser troskap mot dine tjenere når de ferdes helhjertet for ditt ansikt.
15 Ти дотримався обіцяного Твоєму слузі, а моєму батькові Давидові; все, що Ти йому сказав Своїми устами, тепер Своїми руками Ти виконав!
   
15 Du har holdt det løftet du ga din tjener David, min far. Du har oppfylt med din hånd det som du hadde lovet med din munn, slik vi ser i dag.
16 Нині ж, ГОСПОДИ, Боже Ізраїлю, здійсни інше, що говорив Твоєму слузі, а моєму батькові Давидові. Зокрема, Ти йому сказав, обіцяючи: Не переведеться в тебе переді Мною той, котрий займатиме ізраїльський трон, якщо лише твої нащадки пильнуватимуть належної дороги, й будуть ходити в Моєму Законі, як ходив переді Мною ти!
   
16 Så hold nå, Herre, Israels Gud, det løftet du ga din tjener David, min far, da du sa: «Det skal aldri mangle en mann av din ætt til å sitte på Israels trone for mitt ansikt, så sant dine sønner akter på sin ferd og holder seg til min lov, slik som du har gjort.»
17 Тепер же, ГОСПОДИ, Боже Ізраїлю, підтверди Свою обітницю, яку Ти дав Своєму слузі Давидові.
   
17 La det nå stå fast, Herre, Israels Gud, det ordet du talte til din tjener David!
   
18 Але хіба, насправді Богові мешкати з людьми на землі? Адже небеса й небеса небес не в стані Тебе вмістити, то що таке цей дім, що я збудував?!
   
18 Men bor Gud virkelig på jorden hos menneskene? Se, himmelen og himlers himmel kan ikke romme deg, langt mindre dette huset som jeg har bygd!
19 І все ж зверни увагу на молитву Твого слуги та на його благання, ГОСПОДИ, мій Боже! Вислухай благання і зойк душі, з яким Твій слуга звертається до Тебе!
   
19 Vend deg mot din tjeners bønn og rop om nåde, Herre, min Gud! Hør ropet fra din tjener og den bønnen han ber for ditt ansikt!
20 Нехай же Твої очі будуть відкриті на цей Храм вдень і вночі, – на те місце, про яке Ти заповів, що тут буде перебувати Твоє Ім’я, – і нехай будуть вислухані молитви, які Твій слуга заноситиме з цього місця.
   
20 La dine øyne våke over dette huset dag og natt, over stedet der du har lovet at navnet ditt skal bo. Hør de bønnene som din tjener bærer fram, vendt mot dette stedet!
21 Прислухайся, будь ласка, до благань Твого слуги та Твого народу, Ізраїлю, коли вони будуть молитись на цьому місці; тож вислухай з місця Твого перебування в небесах, – вислухай і прости.
   
21 Ja, hør bønnen om nåde som din tjener og ditt folk Israel ber, vendt mot dette stedet! Hør dem fra himmelen der du bor, hør og tilgi!
   
22 Коли хтось згрішить проти свого ближнього, і той вимагатиме у нього присяги, щоб винуватець присягнувся, і він прийде з присягою до Твого жертовника у цьому Храмі,
   
22 Når en mann skader sin neste og det kreves at han skal avlegge ed, og han så kommer og sverger foran ditt alter i dette huset,
23 то Ти вислухай з небес (ту присягу) і здійсни правосуддя щодо Твоїх слуг: осуди винуватого, обернувши його вчинок на його ж голову, та виправдай невинного, віддаючи йому відповідно з його правотою.
   
23 da må du høre det fra himmelen, gripe inn og skifte rett mellom tjenerne dine. La den urettferdige få igjen, la hans fremferd ramme ham selv. Frikjenn den rettferdige og la ham få igjen for sin rettferd.
   
24 Якщо ж Твій ізраїльський народ буде переможений ворогом, через те що згрішить проти Тебе, але потім навернеться і віддасть славу Твоєму Імені і вони молитимуться та благатимуть Тебе в цьому Храмі,
   
24 Når ditt folk Israel blir slått av fienden fordi de har syndet mot deg, men så vender om og priser ditt navn, ber og bønnfaller deg om nåde i dette huset,
25 то Ти вислухай з небес і прости гріх Твого народу, Ізраїлю, і поверни їх у край, який Ти дав їм і їхнім прабатькам.
   
25 da må du høre det fra himmelen og tilgi ditt folk Israel den synden de har gjort. Før dem tilbake til det landet som du ga dem og fedrene deres.
   
26 Коли замкнеться небо, й не буде дощу, через те що згрішили перед Тобою, але потім молитимуться на цьому місці, віддаючи шану Твоєму Імені, висловлюючи каяття в своїх гріхах, оскільки Ти їх упокорив,
   
26 Når himmelen lukkes så det ikke kommer regn fordi de har syndet mot deg, men de så ber til deg, vendt mot dette stedet, priser navnet ditt og vender om fra sin synd fordi du har ydmyket dem,
27 то Ти вислухай з небес і прости гріх як Твоїх слуг, так і Твого ізраїльського народу, адже Ти навчаєш їх триматись доброї дороги, якою мають ходити, – тому пошли дощ на Твою землю, яку Ти дав Своєму народові в спадщину.
   
27 da må du høre det i himmelen og tilgi den synd som din tjener og ditt folk Israel har gjort. For du lærer dem den gode veien de skal gå. Send da regn over landet ditt, som du har gitt ditt folk som eiendom.
   
28 Якщо настане в країні голод, чи моровиця; якщо вдарить засуха та іржа, налетить сарана чи гусінь; коли їхні вороги гнобитимуть їх в якомусь з міст країни, або прийде якесь лихо, чи трапиться небезпечна епідемія хвороби,
   
28 Når det blir hungersnød i landet, når det kommer pest, når det kommer kornsot og svartrust, gresshopper og larver, når fiender omringer landets byer – uansett hva slags plage og sykdom det er –
29 то всяку молитву, і кожне благання будь-якої людини чи усього Твого ізраїльського народу, – хто лише відчує власний біль і страждання й простягне свої руки до цього Храму, –
   
29 og så en eller annen eller hele ditt folk Israel bærer fram bønner og rop om nåde fordi hver og en kjenner sin plage og sin smerte, og brer ut sine hender mot dette huset,
30 то Ти вислухай з небес, – з місця Твого перебування, – помилуй і віддай кожній людині за її вчинками; адже Ти знаєш її серце, – оскільки Ти єдиний знаєш серця всіх людських дітей,
   
30 da må du høre det fra himmelen der du troner. Tilgi og gi enhver igjen etter hans ferd, du som kjenner hans hjerte. For du er den eneste som kjenner menneskers hjerte.
31 аби вони боялися Тебе і ходили Твоїми дорогами протягом усього часу, поки вони житимуть на землі, яку Ти дав нашим прабатькам.
   
31 Så skal de frykte deg og gå på dine veier alle de dager de lever i landet du ga våre fedre.
   
32 Так само й усі приходці, котрі походять не з твого народу, Ізраїлю, а прибудуть з далекої країни заради Твого великого Імені та під Твою потужну руку і Твоє простягнуте рамено, – якщо вони прийдуть і будуть молитися у цьому Храмі,
   
32 Det kan også hende at fremmede som ikke hører til ditt folk Israel, kommer fra et land langt borte på grunn av ditt store navn, din sterke hånd og din utstrakte arm. Når de så kommer og ber, vendt mot dette huset,
33 то Ти вислухай з небес, – з місця Твого перебування, – зроби усе, про що просив би Тебе чужинець, аби усі народи землі пізнали Твоє Ім’я і шанобливо ставились до Тебе, як і Твій ізраїльський народ, та зрозуміли, що Твоє Ім’я проголошується в цьому Храмі, який я збудував.
   
33 da må du høre dem fra himmelen der du troner, og gjøre alt det de roper til deg om! Slik skal alle folk på jorden lære ditt navn å kjenne, og de skal frykte deg slik ditt folk Israel gjør, og vite at ditt navn er nevnt over dette huset som jeg har bygd.
   
34 Коли Твій народ вирушить на війну проти своїх ворогів шляхом, яким Ти посилатимеш їх, і молитимуться до Тебе, повернувшись у напрямку цього міста, яке Ти обрав, і Храму, який я збудував для Твого Імені,
   
34 Når ditt folk drar ut i krig mot fienden, hvor du så sender dem, og de ber til deg, vendt mot den byen som du har valgt deg ut, og mot det huset som jeg har bygd for navnet ditt,
35 то Ти почуй на небесах їхнє благання та їхню молитву, і вчини їм за Своєю справедливістю.
   
35 da må du fra himmelen høre deres bønner og rop om nåde og hjelpe dem til deres rett.
   
36 І, якби (люди) згрішили перед Тобою, – оскільки немає людини, яка не грішила б, – і Ти запалаєш гнівом на них та віддаси їх у руки ворога, так що їх заберуть у полон, й запровадять їх як невільників у далеку чи близьку країну;
   
36 Når folket synder mot deg – for det finnes ikke noe menneske som ikke synder – så blir du harm på dem og overgir dem til fienden, som fører dem i fangenskap til et annet land, fjernt eller nær.
37 але там, в чужім краю, де їх триматимуть у неволі, вони від щирого серця навернуться і почнуть благати Тебе в краю свого поневолення, говорячи: Ми згрішили й завинили перед Тобою, діяли беззаконно!
   
37 Men så går de i seg selv i det landet der de holdes i fangenskap, og vender om og ber til deg om nåde der i landet og sier: «Vi har syndet, handlet ille og gjort urett.»
38 І якщо навернуться до Тебе всім своїм серцем і всією своєю душею в краю їхнього полону, куди були (поневолені); коли молитимуться, повернувшись у напрямку свого краю, який Ти дав їхнім батькам, а також міста, яке Ти обрав, та Храму, який я побудував для Твого Імені, –
   
38 Hvis de da vender om til deg av hele sitt hjerte og hele sin sjel i det landet der de er i fangenskap, hos dem som tok dem til fange, og de ber, vendt mot det landet du ga deres fedre, mot byen du har valgt deg ut, og mot huset som jeg har bygd for ditt navn,
39 то Ти почуй з небес, – з місця Твого перебування, – їхню молитву та їхнє благання, і вчини їм за Своєю справедливістю; помилуй Свій народ, який згрішив проти Тебе.
   
39 da må du fra himmelen der du troner, høre deres bønner og rop om nåde og hjelpe dem til deres rett. Tilgi ditt folk det de har syndet mot deg!
40 Відтепер, Мій Боже, нехай очі Твої будуть відкриті, а Твої вуха нехай будуть уважні до всіх молитов на цьому місці.
   
40 Og nå, min Gud, hold dine øyne åpne og dine ører vendt mot bønnen som stiger opp fra dette stedet!
          
   
41 Отже, ГОСПОДИ Боже, встань і прийди на місце Свого спочинку, – Ти й Ковчег Твоєї Могутності! Твої священики, ГОСПОДИ Боже, нехай зодягнуться в спасіння, а твої вірні хай радіють у добробуті!
   
41 Reis deg nå, Herre, min Gud,
          og kom til ditt hvilested,
          du og paktkisten, som er din styrke.
          Dine prester, Herre, min Gud,
          skal kle seg i frelse,
          dine trofaste skal glede seg
          over det gode.
          
   
42 ГОСПОДИ Боже, не відвертайся і від Свого помазаника, пам’ятаючи Своє милосердя до Свого слуги Давида! 42 Herre, min Gud, vis ikke fra deg dem du har salvet,
          men husk din troskap mot David, din tjener!
< Forrige kapittelNeste kapittel >

02. oktober 2022

Dagens bibelord

Markus 5,35–43

Les i nettbibelen

35Mens han ennå talte, kom det folk fra synagogeforstanderens hus og sa: «Din datter er død. Hvorfor bryr du mesteren lenger?» 36Jesus hørte det som ble sagt, og sa til synagogeforstanderen: «Frykt ikke, bare tro!» ... Vis hele teksten

35Mens han ennå talte, kom det folk fra synagogeforstanderens hus og sa: «Din datter er død. Hvorfor bryr du mesteren lenger?» 36Jesus hørte det som ble sagt, og sa til synagogeforstanderen: «Frykt ikke, bare tro!» 37Nå lot han ingen andre følge med enn Peter, Jakob og Johannes, Jakobs bror. 38Da de kom til synagogeforstanderens hus og han så alt oppstyret og folk som gråt og jamret seg, 39gikk han inn og sa til dem: «Hvorfor støyer og gråter dere? Barnet er ikke dødt; hun sover.» 40De bare lo av ham. Men han drev alle ut og tok med seg barnets far og mor og dem som var med ham, og gikk inn der barnet lå. 41Så tok han barnet i hånden og sa: «Talita kumi!» Det betyr: «Lille jente, jeg sier deg: Stå opp!» 42Straks reiste jenta seg og gikk omkring; hun var tolv år gammel. Og de ble helt ute av seg av undring. 43Men han påla dem strengt at ingen måtte få vite dette, og han sa at de skulle gi henne noe å spise.