Bibelsøk

Søk
Velg oversettelse
Hvor finner jeg...

.

Tilbake til oversikten

Книга Еклезiаста

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Neste kapittel >

Марнота усе!
">1Слова Давидового сина, Еклезіаста, царя в Єрусалимі.
   
1Ord av Forkynneren, sønn av David og konge i Jerusalem.
        
 2 Наймарніша марнота, - сказав Еклезіаст, -
        марнота марнот, - геть усе марнота!
   
 2 Forgjeves, sier Forkynneren, forgjeves og forgjengelig – alt er forgjeves!
          
   
 3 Яка користь людині з усіх її трудів,
        які вона звершує під сонцем?

Немає нічого нового під сонцем!
   
 3 Hva har mennesket igjen for sitt strev,
          for alt det strever med under solen?
          
   
 4 Покоління відходить, і покоління приходить,
        тоді як земля непорушна повіки.
   
 4 Slekter går, og slekter kommer,
          men jorden er alltid den samme.
          
   
 5 Сонце сходить, але після того, як сонце заходить,
        воно знову поспішає до свого місця, де має знову сходити.
   
 5 Solen går opp, og solen går ned,
          så lengter den tilbake
          til stedet der den går opp.
          
   
 6 Вітер віє на південь й повертає до півночі, -
        вітер постійно кружляє
        і в своєму круговороті повертається на власне коло.
   
 6 Den skinner og vandrer mot sør,
          så vender den og vandrer mot nord,
          mens vinden snur og skifter
          og tar fatt på sin rundgang igjen.
          
   
 7 Усі ріки й потоки течуть у море,
        але море
        з часом вони (
        звідки вони течуть, щоб
   
 7 Alle elver renner ut i havet,
          men havet blir ikke fullt;
          dit elvene før har rent,
          fortsetter de å renne.
          
   
 8 Усякі речі втомлюють,
        й усе сказати людина не зможе.
        Око не насититься баченням,
        і вухо не насититься слуханням.
   
 8 Alle ting går sin strevsomme gang,
          menneskets ord strekker ikke til.
          Øyet blir ikke mett av å se,
          og øret blir ikke fullt av å høre.
          
   
 9 Те, що було колись, воно знову буде,
        і що вже траплялось, те й повториться, -
        немає під сонцем нічого нового.
   
 9 Det som har skjedd, skal atter skje,
          og det som ble gjort, skal gjøres på nytt.
          Intet er nytt under solen.
          
   
10 Іноді люди про щось кажуть:
        Дивись, це щось нове, -
        проте в минулі віки, задовго до нас, воно вже було.
   
10 Blir det sagt om noe: «Se, dette er nytt»,
          har det likevel hendt i tidligere tider,
          lenge før oss.
          
   
11 Минулого вже не пам’ятають,
        як і забудеться сучасне для тих,
        котрі прийдуть після них пізніше.
11 Ingen minnes det som før har hendt.
          Og det som skal komme,
          vil heller ingen minnes
          i slektene som følger.

Å gjete vinden
   

І мудрість - то ловлення вітру
12 Я, Еклезіаст, царював над Ізраїлем у Єрусалимі.
12 Jeg, Forkynneren, var konge
          over Israel, i Jerusalem.
          
   
13 Я поставив собі за мету щиро шукати й мудро дослідити все, що діється під небом. Адже Бог дав людям дуже невдячне завдання, щоб вони про нього клопотались. 13 Jeg la meg på hjertet å undersøke
          og granske med visdom
          alt som blir gjort under himmelen.
          Det er et ondt strev
          Gud har gitt menneskene
          å plage seg med.
          
   
14 Я побачив усі справи, що діються під сонцем, - і от усе марнота й гонитва за вітром.
   
14 Jeg betraktet hver gjerning
          som blir gjort under solen.
          Se, alt er forgjeves, som å gjete vinden!
          
   
15 Те, що криве, не піддається випрямленню,
        і не існуючого, неможливо врахувати.
   
15 Det som er kroket, kan ingen rette opp.
          Det som mangler, kan ingen telle.
          
   
16 Тоді я сказав самому собі, говорячи: Ось я став славнозвісним і здобув більше мудрості від усіх, що владарювали переді мною в Єрусалимі, - тепер у мене багато мудрості та знання. 16 Jeg sa i mitt hjerte:
          Se, jeg har vunnet større visdom
          enn noen som har hersket
          i Jerusalem før meg.
          Mye har jeg lært å kjenne
          av visdom og kunnskap.
          
   
17 Я щиро вирішив осягнути, що таке мудрість та пізнання, а - що безглуздя і глупота, але я збагнув, що це також гонитва за вітром.
   
17 Jeg la meg på hjertet å lære
          hva som er visdom,
          og hva som er dårskap og uforstand.
          Da fant jeg at også dette er som å gjete vinden.
          
   
18 Адже, де багато мудрості, там не менше і смутку, -
        хто примножує пізнання, той примножує і глибокі переживання.
18 For med stor visdom følger store kvaler.
          Den som øker sin kunnskap, øker sin smerte.
Neste kapittel >

06. juli 2022

Dagens bibelord

Matteus 7,21–29

Les i nettbibelen

21Ikkje alle som seier til meg: ‘Herre, Herre!’ skal koma inn i himmelriket, men den som gjer det Far min i himmelen vil. ... Vis hele teksten

21Ikkje alle som seier til meg: ‘Herre, Herre!’ skal koma inn i himmelriket, men den som gjer det Far min i himmelen vil. 22Mange skal seia til meg på den dagen: ‘Herre, Herre! Har vi ikkje tala profetord i ditt namn, drive ut vonde ånder i ditt namn og gjort mange mektige gjerningar i ditt namn?’ 23Då skal eg seia det beint ut: ‘Eg har aldri kjent dykk. Gå bort frå meg, de som gjer urett!’ 24Den som høyrer desse orda mine og gjer det dei seier, liknar ein klok mann som bygde huset sitt på fjell. 25Regnet silte, elvane fløymde, og vindane bles og slo mot huset. Men det fall ikkje, for det var tufta på fjell. 26Men den som høyrer desse orda mine og ikkje gjer det dei seier, liknar ein uforstandig mann som bygde huset sitt på sand. 27Regnet silte, elvane fløymde, og vindane bles og slo mot huset. Då fall det, og fallet var stort.» 28Då Jesus hadde fullført denne talen, var folket fulle av undring over læra hans. 29For han lærte dei med myndig tale og ikkje som deira skriftlærde.