Bibelsøk

Søk
Velg oversettelse
Hvor finner jeg...

.

Tilbake til oversikten

Друга книга Мойсея. Вихід

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40

< Forrige kapittelNeste kapittel >

Восьма кара: сарана
10ГОСПОДЬ сказав Мойсеєві: Піди знову до фараона. Я зробив непоступливим серце його і серце його рабів, щоб здійснити ці ознаки Мої серед них.

Åttende plage: gresshopper
10Herren sa til Moses: «Gå til farao! Det er jeg som har gjort hjertene harde, både i ham og i tjenerne hans, for at jeg skal gjøre disse tegnene blant dem,
 2 Щоб ти оповідав своїм синам і своїм онукам, що Я учинив єгиптянам, та які Мої ознаки Я виявив серед них. І ви будете пам’ятати, що Я – ГОСПОДЬ!
   
 2 og for at du skal fortelle barn og barnebarn hvordan jeg viste min makt i Egypt, og hvilke tegn jeg gjorde blant dem. Da skal dere kjenne at jeg er Herren.»
 3 Тож Мойсей та Аарон прийшли до фараона й промовили до нього, що сказав ГОСПОДЬ, Бог євреїв: Доки ти відмовлятимешся коритися Мені? Відпусти Мій народ, – нехай вони поклоняться Мені.  3 Moses og Aron gikk til farao og sa til ham: «Så sier Herren, hebreernes Gud: Hvor lenge vil du nekte å bøye deg for meg? La mitt folk dra, så de kan tjene meg!
 4 Якщо ти все ж не захочеш відпустити Мій народ, то завтра Я наведу сарану на твій край.  4 For nekter du å la mitt folk dra, skal jeg i morgen sende gresshopper inn over landet ditt.
 5 Вона вкриє поверхню землі, так що не можна буде побачити землі. Сарана поз’їдає усі рештки того, що вціліло у вас після граду, об’їсть кожне дерево, яке росте у вас на полях.  5 De skal dekke alt synlig land, så man ikke lenger kan se jorden. De skal ete opp den resten som er blitt igjen, det dere har igjen etter haglet, og de skal snauspise hvert tre som vokser på marken.
 6 Вона наповнить твої будинки, житла всієї твоєї прислуги, і оселі всіх єгиптян. Такого не бачили ні твої батьки, ні їхні прадіди з (того) дня як оселились на (цій ) землі, і аж донині! Мойсей відвернувся, і вийшов від фараона.
   
 6 De skal fylle både dine hus og dine tjeneres hus og alle hus i Egypt. Noe slikt har verken fedrene eller forfedrene dine sett fra den dagen de kom til verden og til denne dag.» Så snudde han seg og gikk bort fra farao.
   
 7 Тоді слуги фараона сказали йому: Доки він буде нас мучити? Відпусти (тих) людей, нехай вони (вже ) поклоняться ГОСПОДУ, своєму Богові! Хіба ти ще не збагнув, що Єгипет знищений?  7 Da sa faraos tjenere til ham: «Hvor lenge skal denne mannen være en snare for oss? La mennene dra, slik at de kan tjene Herren sin Gud! Forstår du ennå ikke at Egypt går til grunne?»
 8 Тож завернули Мойсея та Аарона до фараона, і той сказав їм: Підіть поклоніться ГОСПОДУ, вашому Богові. Але хто ті, котрі підуть?  8 Da ble Moses og Aron hentet tilbake til farao, og han sa til dem: «Gå og tjen Herren deres Gud! Men hvem er det egentlig som skal gå?»
 9 Мойсей відповів: Ми підемо з нашими юнаками і нашими похилого віку людьми, з нашими синами і дочками нашими, підемо з нашими вівцями і всією нашою худобою. Адже в нас свято для ГОСПОДА.  9 «Vi skal gå både unge og gamle», svarte Moses. «Vi går med våre sønner og døtre, vårt småfe og storfe, for vi skal holde høytid for Herren.»
10 Тоді (фараон) сказав їм: Нехай ГОСПОДЬ буде з вами так, як я відпущу вас і ваших дітей! Бачу, що ви задумали щось лихе! 10 Men han sa til dem: « Herren skulle nok være med dere hvis jeg lot dere og småbarna deres dra! Der ser dere, dere har ondt i sinne.
11 Так не буде! Хай підуть одні чоловіки і поклоняться ГОСПОДУ, як ви самі цього домагаєтесь! Після цього прогнали їх від фараона.
   
11 Nei, slik blir det ikke! Mennene kan dra av sted og tjene Herren, for det ba dere om.» Dermed ble de jaget bort fra farao.
   
12 Тоді ГОСПОДЬ сказав Мойсеєві: Простягни свою руку над Єгипетським краєм, щоб навести сарану. Нехай вона налетить на Єгипетський край і пожере всю земну траву – усе, що вціліло після граду. 12 Da sa Herren til Moses: «Rekk hånden ut over Egypt, så skal gresshoppene komme over landet. De skal ete opp alt som vokser der, alt det som haglet lot være igjen.»
13 І простягнув Мойсей свій посох над Єгипетським краєм, і ГОСПОДЬ навів на землю східний вітер, який не вщухав увесь той день і наступну ніч. Настав ранок, і (цей) східний вітер нагнав сарану. 13 Moses rakte staven sin ut over Egypt, og Herren drev en østavind inn over landet hele den dagen og hele natten. Da det ble morgen, hadde østavinden ført med seg gresshoppene.
14 Сарана налетіла на весь Єгипетський край. У дуже великій кількості вона осіла по всьому Єгипетському краю. Ніколи раніше не було такої сарани, та й після цього такої не буде. 14 Gresshoppene kom inn over hele Egypt, og de slo seg ned overalt i landet. Så mange gresshopper har det aldri før vært og kommer det aldri mer til å bli.
15 Вона вкрила всю земну поверхню, так що земля потемніла. Сарана поїла всю земну траву й усі плоди на деревах, які уціліли після граду. Не залишилось жодної зелені ні на деревах, ні на польовій траві в усьому Єгипетському краю. 15 De dekket alt synlig land, så jorden ble helt svart. Og de åt opp alt som vokste i landet, og all frukten som var igjen på trærne etter haglværet. Det ble ikke noe grønt igjen, verken på trær eller planter, i hele Egypt.
16 Фараон з поспіхом покликав Мойсея та Аарона, і сказав: Згрішив я перед ГОСПОДОМ, вашим Богом, і перед вами. 16 Da sendte farao i all hast bud etter Moses og Aron. Han sa: «Jeg har syndet mot Herren deres Gud og mot dere.
17 Тож тепер простіть мій гріх ще й на цей раз, і помоліться ГОСПОДУ, вашому Богові. Нехай лише забере цю смерть від мене. 17 Men tilgi meg nå denne ene gangen, og gå i forbønn for meg hos Herren deres Gud så han tar denne døden bort fra meg!»
18 Мойсей вийшов від фараона і помолився до ГОСПОДА. 18 Moses gikk så bort fra farao og gikk i forbønn hos Herren.
19 І ГОСПОДЬ змінив (напрямок) сильного вітру зі східного на західний. Вітер підняв сарану вгору, і кинув її в Червоне море. Не залишилося жодної комахи-сарани в усьому Єгипетському краю. 19 Da vendte Herren vinden, og den ble til en svært kraftig vestavind. Den førte gresshoppene bort og kastet dem i Sivsjøen. Det ble ikke en eneste gresshoppe igjen i Egypt.
20 Та ГОСПОДЬ зробив непоступливим серце фараона, і той не відпустив Ізраїлевих нащадків. 20 Men Herren gjorde faraos hjerte ubøyelig, og han lot ikke israelittene dra.

Дев’ята кара: темрява
21 Тоді ГОСПОДЬ сказав Мойсеєві: Простягни свою руку до неба, і настане така сильна темрява у Єгипетському краю, що її можна буде відчути.

Niende plage: mørke
21 Herren sa til Moses: «Rekk hånden opp mot himmelen, så skal det komme mørke over Egypt, et mørke så tett at en kan ta på det!»
22 Мойсей простягнув свою руку до неба, і три дні була густа темрява по всьому Єгипетському краю. 22 Moses rakte hånden opp mot himmelen. Da ble det stummende mørkt i hele Egypt i tre dager.
23 (Люди) не могли бачити один одного, і (тому ) три дні ніхто не залишав свого місця. А в Ізраїлевих нащадків було світло в їхніх оселях. 23 I tre dager kunne ingen se hverandre og ingen reise seg fra plassen sin. Men der israelittene bodde, var det lyst.
24 І фараон закликав Мойсея, і каже: Ідіть, поклоніться ГОСПОДУ. Тільки ваші вівці та (іншу) вашу худобу залишіть. Діти ваші також нехай ідуть з вами. 24 Da sendte farao bud etter Moses og sa: «Gå og tjen Herren! Småfeet og storfeet må bli igjen, men barna kan gå med dere.»
25 Та Мойсей відповів: Але ж ти маєш дозволити нам взяти тварин для жертов і всепалення, щоб ми могли принести їх ГОСПОДУ, Богові нашому. 25 Moses svarte: «Du skal selv gi oss slaktoffer og brennoffer så vi kan ofre til Herren vår Gud,
26 Тож наша худоба (також) піде з нами, не залишимо й копита. Адже саме з них ми будемо брати для служіння ГОСПОДУ, Богові нашому. Ми ж наперед не можемо знати, яким чином будемо поклонятися ГОСПОДУ, аж поки не прийдемо туди. 26 men buskapen vår skal også være med. Ikke en klov skal bli igjen. For det er buskapen vi må ta av når vi skal tjene Herren vår Gud. Og vi vet ikke hva vi skal tjene Herren med før vi kommer fram.»
27 І (знову) непоступливим зробив ГОСПОДЬ серце фараона, і він не захотів їх відпустити. 27 Men Herren gjorde faraos hjerte ubøyelig, og han ville ikke la dem dra.
28 Фараон сказав (Мойсею): Геть від мене! Стережися! Не намагайся більше побачити моє обличчя, бо того дня, коли мене побачиш, помреш! 28 Farao sa til Moses: «Gå fra meg! Vokt deg så du ikke kommer for mitt ansikt mer! For den dagen du gjør det, skal du dø!»
29 А Мойсей відповів: Ти вірно сказав. Я більше не намагатимуся побачити твоє обличчя. 29 Moses svarte: «Det er rett som du sier. Jeg skal aldri se ditt ansikt igjen.»
< Forrige kapittelNeste kapittel >

14. august 2022

Dagens bibelord

1. Mosebok 33,1–11

Les i nettbibelen

1Jakob såg opp og fekk auge på Esau, som kom med fire hundre mann. Då fordelte han borna mellom Lea, Rakel og dei to slavekvinnene. 2Han stilte slavekvinnene og borna deira fremst, Lea og borna hennar bak dei og Rakel med Josef sist. ... Vis hele teksten

1Jakob såg opp og fekk auge på Esau, som kom med fire hundre mann. Då fordelte han borna mellom Lea, Rakel og dei to slavekvinnene. 2Han stilte slavekvinnene og borna deira fremst, Lea og borna hennar bak dei og Rakel med Josef sist. 3Sjølv gjekk han føre dei og bøygde seg sju gonger til jorda, til han kom bort til bror sin. 4Men Esau sprang imot han, slo armane rundt han, kasta seg om halsen på han og kyste han. Og dei gret. 5Esau såg opp og fekk auge på kvinnene og borna. Då sa han: «Kven er det du har med deg?» Jakob svara: «Det er dei borna som Gud i sin nåde har gjeve tenaren din.» 6Slavekvinnene kom då fram med borna sine og bøygde seg til jorda. 7Lea kom òg fram med borna sine og bøygde seg. Til slutt gjekk Josef og Rakel fram og bøygde seg. 8Esau spurde: «Kva ville du med heile den flokken eg møtte?» «Eg ville at min herre skulle sjå på meg med velvilje», svara han. 9Då sa Esau: «Eg har rikeleg, bror. Ta du vare på det som ditt er!» 10«Nei, kjære deg», svara Jakob, «ser du på meg med velvilje, så ta imot gåva mi! For då eg såg andletet ditt, var det som eg såg Guds eige andlet; så venleg var du mot meg. 11Ta no imot gåva som eg lét senda deg! For Gud har vore nådig mot meg, og eg har alt eg treng.» Jakob bad han så inntrengjande at han tok imot gåva.