Bibelsøk

Søk
Velg oversettelse
Hvor finner jeg...

.

Tilbake til oversikten

Друга книга Мойсея. Вихід

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40

< Forrige kapittelNeste kapittel >

П’ята кара: моровиця на худобу
9ГОСПОДЬ знову велить Мойсеєві: Йди до фараона й скажи йому, що говорить ГОСПОДЬ, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, щоб він послужив Мені!

Femte plage: pest
9Herren sa til Moses: «Gå til farao og si til ham: Så sier Herren, hebreernes Gud: La folket mitt dra, så de kan tjene meg!
 2 Бо коли ти все-таки відмовишся відпустити (Моїх людей) і продовжуватимеш їх затримувати,  2 Men hvis du nekter å la dem dra og fortsetter å holde på dem,
 3 то ГОСПОДНЯ рука буде на твоїй худобі, що на рівнинах: на конях, на ослах, на верблюдах, на волах і на вівцях. (Вони загинуть) від великої моровиці.  3 skal Herrens hånd ramme buskapen din på marken med en forferdelig pest, både hestene, eslene, kamelene, storfeet og småfeet.
 4 Але ГОСПОДЬ (знову) зробить різницю між худобою Ізраїлю та худобою єгиптян. З усього вище згаданого (все), що належить Ізраїлевим нащадкам, не загине нічого.  4 Herren skal skille mellom israelittenes buskap og egypternes buskap. Ikke noe av alt det som hører israelittene til, skal dø.»
 5 ГОСПОДЬ (навіть) визначив точний час, наголосивши: Завтра ГОСПОДЬ виконає на землі те, що проголосив.  5 Og Herren fastsatte en tid og sa: «I morgen skal Herren gjøre dette i landet.»
   
 6 Наступного дня ГОСПОДЬ (насправді) здійснив те, що сказав. Уся худоба єгиптян вимерла, а з тварин Ізраїлевих нащадків не пропало нічого.  6 Dagen etter gjorde Herren dette, og hele buskapen til egypterne døde. Men av buskapen til israelittene døde ikke et eneste dyr.
 7 Фараон послав перевірити. Виявилось, що з тварин ізраїльтян (дійсно) не загинуло нічого, однак серце фараона залишилось запеклим, і він не відпустив народ.  7 Farao sendte bud, og se, ikke et eneste dyr var dødt av buskapen til israelittene. Men farao gjorde hjertet hardt, og han lot ikke folket dra.

Шоста кара: гнояки
 8 Тому ГОСПОДЬ сказав Мойсеєві та Ааронові такі слова: Візьміть повні жмені сажі з печі, та нехай Мойсей, на очах у фараона, підкине її до неба.

Sjette plage: verkebyller med blemmer
 8 Herren sa til Moses og Aron: «Fyll nevene med sot fra ovnen. Moses skal kaste det mot himmelen for øynene på farao,
 9 Вона стане курявою в усьому Єгипетському краю. На людях і тваринах в усьому Єгипетському краю будуть утворюватись болячки, що прориватимуться чиряками.  9 og det skal bli til fint støv over hele Egypt. Det skal komme over mennesker og dyr og bli til verkebyller som slår ut i blemmer, overalt i Egypt.»
10 Тож вони взяли сажі з печі й стали перед фараоном. Мойсей підкинув (сажу) до неба, внаслідок чого люди і тварини почали вкриватися струпами, що проривалися чиряками. 10 De tok sot fra ovnen og gikk fram for farao, og Moses kastet det mot himmelen, og det ble til verkebyller med blemmer som slo ut på mennesker og dyr.
11 Тому чаклуни не могли (навіть) з’явитись перед Мойсеєм через струпи (на тілі), оскільки на всіх єгиптянах, (зокрема) й на чарівниках, були струпи. 11 Magikerne kunne ikke møte Moses på grunn av byllene. For det hadde kommet verkebyller på magikerne som på alle de andre egypterne.
12 Та ГОСПОДЬ (і на цей раз) зробив непоступливим серце фараона, який не послухав їх, як і провістив ГОСПОДЬ Мойсеєві. 12 Men Herren gjorde faraos hjerte ubøyelig, og han hørte ikke på dem, slik Herren hadde sagt til Moses.

Сьома кара: град
13 Тоді ГОСПОДЬ промовив до Мойсея: Встань вранці, з’явись до фараона і скажи йому, що говорить ГОСПОДЬ, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, нехай Мені поклоняться.

Sjuende plage: hagl
13 Herren sa til Moses: «Stå tidlig opp i morgen og tre fram for farao og si til ham: Så sier Herren, hebreernes Gud: La mitt folk dra, så de kan tjene meg!
14 Адже цього разу Я пошлю всі Мої кари в серце твоє, твоїх слуг і (всього) твого народу, аби ти зрозумів, що на всій землі немає Такого, як Я! 14 For denne gangen vil jeg sende alle plagene mine mot deg selv og over tjenerne dine og folket ditt, så du kan kjenne at ingen er som jeg på hele jorden.
15 Вже тепер простягнута Моя рука, щоб уразити тебе і твій народ смертю. Ти будеш вигублений зі землі. 15 Jeg kunne allerede ha rakt ut hånden og slått deg og folket ditt med pest, så du var blitt utryddet fra jorden.
16 Саме заради цього Я пощадив тебе, щоб ти міг побачити Мою силу і щоб Моє Ім’я було проголошене по всій землі. 16 Men jeg har likevel holdt deg oppe for å vise deg min makt, og for at navnet mitt skal bli forkynt over hele jorden.
17 Ти продовжуєш підноситися над Моїм народом, не бажаючи відпускати їх. 17 Fortsatt hindrer du folket mitt og lar det ikke dra.
18 Тому завтра в цю пору Я пошлю дуже великий град, якого ще не було в Єгипті з того дня, відколи його засновано, і до сьогодні. 18 Se, i morgen på denne tiden sender jeg et kraftig haglvær som det aldri har vært maken til i Egypt fra den dagen landet ble grunnlagt og til nå.
19 Тож негайно пошли, щоб позаганяли твою худобу і все, що належить тобі в полі. Адже на всіх людей і тварин, які перебуватимуть на (відкритій) рівнині й не будуть відведені під накриття, упаде на них град, і вони загинуть. 19 Men nå, send bud og sørg for å bringe buskapen din og alt det du har på marken, i sikkerhet! Alle mennesker og dyr som er ute på marken, og som ikke har rukket å komme i hus, skal dø når haglet faller over dem.»
20 Ті слуги фараона, котрі послухались ГОСПОДНЬОГО слова, поспішили відвести його рабів і худобу під накриття. 20 De av faraos tjenere som fryktet Herrens ord, lot tjenerne sine og buskapen søke tilflukt innendørs.
21 А хто не взяв до уваги ГОСПОДНЬОГО слова, ті залишили своїх рабів і худобу на рівнині.
   
21 Men de som ikke åpnet hjertet for Herrens ord, lot tjenerne og buskapen bli ute på marken.
   
22 І сказав ГОСПОДЬ Мойсеєві: Простягни свою руку до неба й нехай випаде град в усьому Єгипетському краю: на людей, на худобу і на всю польову траву, що в Єгипетському краю. 22 Herren sa til Moses: «Rekk hånden opp mot himmelen, og det skal hagle i hele Egypt, over mennesker og dyr og over alt som vokser på marken i Egypt!»
23 Мойсей підняв свій посох до неба, і ГОСПОДЬ послав громи та град. По землі проносився вогонь, а ГОСПОДЬ сипав градом на (весь) Єгипетський край. 23 Moses rakte staven opp mot himmelen, og Herren sendte torden og hagl, og ild fór ned mot jorden. Herren lot det hagle over Egypt.
24 Падав дуже великий град, спалахували блискавки під час граду… Такого (граду) не було в (усьому) Єгипетському краю, відколи народ поселився на цій (землі). 24 Det kom hagl og flammende ild midt i haglet, et haglvær så kraftig som det ikke hadde vært i landet siden egypterne var blitt et folk.
25 У всьому Єгипетському краю град побив усе, що було в полі, – від людини до худоби; побив град і всю польову траву й усі дерева на рівнинах знищив. 25 I hele Egypt slo haglet ned alt som var ute på marken, fra mennesker til dyr. Haglet slo ned alt som vokste på marken, og det knuste hvert tre.
26 Граду не було лише в землі Ґошен, де жили Ізраїлеві нащадки.
   
26 Bare i Gosen, hvor israelittene bodde, falt det ikke hagl.
   
27 Тож фараон (негайно) послав за Мойсеєм та Аароном, покликав їх і сказав їм: Згрішив я цього разу. ГОСПОДЬ праведний, а я та мій народ винуваті. 27 Da sendte farao bud etter Moses og Aron og sa til dem: «Denne gangen har jeg syndet. Herren har retten på sin side; det er jeg og folket mitt som er skyldige.
28 Помоліться ГОСПОДУ. Досить уже цих Божих громів і граду! Я відпущу вас, і ви не будете більше тут залишатися. 28 Gå i forbønn hos Herren; det har vært mer enn nok av Guds torden og hagl! Så vil jeg la dere dra, dere behøver ikke å være her lenger.»
29 Мойсей відповів йому: Як тільки вийду з міста, я підійму свої руки до ГОСПОДА, і громи припиняться, перестане падати град, аби ти зрозумів, що ГОСПОДНЯ (це) земля! 29 Moses sa til ham: «Så snart jeg kommer ut av byen, vil jeg strekke hendene ut mot Herren. Tordenen skal holde opp, og haglet skal ikke falle mer. For du skal kjenne at jorden hører Herren til.
30 Але я переконаний, що ні ти, ні твої слуги не маєте страху перед ГОСПОДОМ Богом. 30 Men jeg vet at du og tjenerne dine ennå ikke frykter Herren Gud.»
31 Льон і ячмінь були побиті, бо ячмінь (вже) колосився, а льон цвів. 31 Linet og bygget ble slått ned, for bygget sto med aks og linet i blomst.
32 Не були побиті пшениця і жито, оскільки були пізні. 32 Men hveten og spelten ble ikke slått ned, for de blir modne senere.
   
33 Мойсей вийшов від фараона поза місто і підняв руки до ГОСПОДА. Громи та град припинилися, а дощ (також ) перестав падати на землю. 33 Moses gikk bort fra farao og ut av byen, og han strakte hendene ut mot Herren. Tordenen og haglet holdt opp, og regnet strømmet ikke ned på jorden mer.
34 Щойно фараон побачив, що дощ, град і громи припинилися, він далі продовжував грішити. Його серце стало непоступливим. Такими були і його слуги. 34 Da farao så at regnet og haglet og tordenen hadde holdt opp, fortsatte han å synde. Han og tjenerne hans gjorde hjertet hardt.
35 Закам’янілим залишалось серце фараона, і він не відпустив Ізраїлевих нащадків, як і говорив ГОСПОДЬ через Мойсея. 35 Faraos hjerte var ubøyelig, og han lot ikke israelittene dra, slik Herren hadde sagt gjennom Moses.
< Forrige kapittelNeste kapittel >

14. august 2022

Dagens bibelord

1. Mosebok 33,1–11

Les i nettbibelen

1Jakob såg opp og fekk auge på Esau, som kom med fire hundre mann. Då fordelte han borna mellom Lea, Rakel og dei to slavekvinnene. 2Han stilte slavekvinnene og borna deira fremst, Lea og borna hennar bak dei og Rakel med Josef sist. ... Vis hele teksten

1Jakob såg opp og fekk auge på Esau, som kom med fire hundre mann. Då fordelte han borna mellom Lea, Rakel og dei to slavekvinnene. 2Han stilte slavekvinnene og borna deira fremst, Lea og borna hennar bak dei og Rakel med Josef sist. 3Sjølv gjekk han føre dei og bøygde seg sju gonger til jorda, til han kom bort til bror sin. 4Men Esau sprang imot han, slo armane rundt han, kasta seg om halsen på han og kyste han. Og dei gret. 5Esau såg opp og fekk auge på kvinnene og borna. Då sa han: «Kven er det du har med deg?» Jakob svara: «Det er dei borna som Gud i sin nåde har gjeve tenaren din.» 6Slavekvinnene kom då fram med borna sine og bøygde seg til jorda. 7Lea kom òg fram med borna sine og bøygde seg. Til slutt gjekk Josef og Rakel fram og bøygde seg. 8Esau spurde: «Kva ville du med heile den flokken eg møtte?» «Eg ville at min herre skulle sjå på meg med velvilje», svara han. 9Då sa Esau: «Eg har rikeleg, bror. Ta du vare på det som ditt er!» 10«Nei, kjære deg», svara Jakob, «ser du på meg med velvilje, så ta imot gåva mi! For då eg såg andletet ditt, var det som eg såg Guds eige andlet; så venleg var du mot meg. 11Ta no imot gåva som eg lét senda deg! For Gud har vore nådig mot meg, og eg har alt eg treng.» Jakob bad han så inntrengjande at han tok imot gåva.